Мітченко Людмила Іванівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мітченко Людмила Іванівна


Мітченко Людмила  Іванівна

МІ́ТЧЕНКО Людмила Іванівна (10. 06. 1947, м. Уральськ, Казахстан) – графік, живописець. Дружина Віталія, мати Юлії Мітченків. Чл. НСХУ (1983). 3-є м. Міжнар. конкурсу живопису «Дні слов’ян. мист-ва» (Берлін, 2012). Премія «Митець» Київ. орг-ції НСХУ (2013). Закін. Моск. полігр. ін-т (1977; викл. А. Гончаров, Д. Жилінський). Відтоді – у Києві. На твор. роботі. Учасниця всеукр., зарубіж. мист. виставок і пленерів від 1982. Персон. – у Києві (1983, 2006). Осн. галузі – станк. графіка і живопис. Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реаліст. стилі. У масштаб. літографіях М. відображено філос. роздуми про життя. Для офортів характерна складна тональність просторових рішень; для олій. полотен у дещо наїв. стилі – яскраві барви, декоративність форм, умовність простору. Деякі роботи зберігаються у музеях України, РФ, Канади.

Тв.: графіка – офорти триптих «Андріївський узвіз» (1982), «Вітряк. Пирогів» (1991), «Травень у Києві (Дочка)» (1996); серія кольор. літографій «Закарпаття» (1988); літографії – «Леся Українка» (2006), «Автопортрет» (2008); живопис – серії «Мій Київ» (1983), «Києво-Печерська лавра. Пори року» (1996–2005); «Закарпаття. Двір» (1991), «Оранта», «Куполи та риби», «Амфора», «Трипільська мадонна» (усі – 1994), «Зоряний бик», «Зелена казка» (обидва – 1995), «Мальви», «Благовіщення» (обидва – 1997), «Малахітова скринька» (2001), «Троянди», «Півники» (обидва – 2004), «Мій всесвіт» (2004; 2007), «Ранок», «Польові квіти», «Маки», «Піони», «Червоні троянди», «Гурзуф», «Гурзуф. Ведмідь-гора» (усі – 2005), «Спомин дитинства», «Різдвяна зірка» (обидва – 2006), «Коктебель. Подвір’я» (2013), «Т. Шевченко» (2014), триптих «Едем» (2017), «Родина» (2018).

Літ.: Людмила Мітченко. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2006; Стороженко М. Вимір третій у творчості Л. Мітченко // ОМ. 2006. № 4; Його ж. Видін­ня Людмили Мітченко // УСв. 2007. № 1–3.

Статтю оновлено: 2019