Міусинськ — Енциклопедія Сучасної України

Міусинськ

МІУСИ́НСЬК – місто Хрустальненської (до 2016 – Краснолуцької) міськради Луганської області. Міусин. міськраді підпорядк. села Корінне, Лісне та Новоєлизаветівка. М. знаходиться у межах Донецького кряжа, в долині р. Міус (впадає у Міуський лиман Азовського моря), у місці впадіння в неї Глухої та Довжика, за 72 км від Луганська та 10 км від залізнич. ст. Хрустальний (до 2016 – Красний Луч). На Зх. проходить межа з Донец. обл., на Пн. прилягає до Хрустального. Пл. 18 км2. За переписом насел. 2001, проживали 6029 осіб (складає 77,0 % до 1989): українців – 42,3 %, росіян – 56,95 %, вірмен – 0,4 %; станом на 1 січня 2014 – 4732 особи. Місто складається із сільс. та урбанізованої (М.-1, або с-ще Штергрес) частин, між якими розташ. будівля колиш. Штерів. держ. рай. електростанції (ДРЕС) – першої в Україні тепл. станції (див. ГОЕЛРО План). Через М. проходить автомагістраль Ростов (РФ)–Донецьк. Перші поселенці на цих землях з’явилися наприкінці 1760-х рр. Згодом тут виникла слобода Новопавлівка, через яку проходив Бахмут. чумац. шлях. 1787 побудовано де­­рев’яну церкву, замість якої 1811 зведено кам’яний храм Вознесіння Господнього. У 19 ст. Новопавлівка спочатку була центром Міуського округу Області Війська Донського, а потім – центром Новопавлів. волості. Щорічно збирали 2 ярмарки. 1859 було 326 дворів, мешкали 2060 осіб, 1873 – відповідно 453 і 3163. У 1881 відкрито земське уч-ще. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 2866 осіб. На поч. 20 ст. найбільші земел. наділи належали родинам Васильєвих, Маркових (донині зберігся їхній будинок) і Редечкіних. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. До 1925 – у складі Донец. губ.; 1932–38 – Донец., від 1938 – Луган. (до 1958 та 1970–90 – Ворошиловгр.) обл. 1923 побл. Новопавлівки, на березі Міусу, в геогр. центрі антрацит. р-ну Донбасу, де тоді у відвалах лежало бл. 50 млн пудів штибу (вугіл. пилу) – дуже дешевого палива, розпочато буд-во Штерів. ДРЕС. У жовтні 1926 введено в експлуатацію її першу чергу потуж. 20 тис. кВт; 1931 вона стала однією з найбільших у СРСР, заг. потуж. досягла 157 тис. кВт. Буд. роботи на майбут. станції планували ще 1921, тому в першу чергу сюди проклали залізницю. У Новопавлівці для будівельників у покинутих поміщиц. садибах обладнали гуртожиток, а також спорудили кілька бараків. Водночас розпочали проектування с-ща енергетиків, що отримало назву Штергрес; його генплан склав арх. Б. Йофан. Восени 1926 зведено перший двоповерх. будинок, наступ. року – ще 7 будинків, приміщення амбулаторії та лазні, 1930 – школу, 1931 – поліклініку та лікарню. 1933 на базі навч. закладу з підготовки майстрів, техніків та інж.-електриків (існував від 1930) організовано Штерів. енергет. технікум. У довоєн. час Новопавлівці та Штергресу надали статус смт. Жит. обох насел. пунктів зазнали сталін. репресій. 1941 у Штергресі було 59 дво- та триповерх. будинків, мешкали 3 тис. осіб. Восени того ж року у зв’язку з наближенням нім. військ підпр-во разом з бл. 300-ма працівниками та їхніми родинами евакуювали до Караґандин. обл. (Казахстан), де у жовтні 1942 запустили новозбудовану Караґандин. ДРЕС. Від серед. жовтня 1941 побл. Штергеса майже 9 місяців проходив перед. край оборони 383-ї та 395-ї шахтар. дивізій. Від 20 липня 1942 до 1 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Через 2 дні розпочали відбудову електростанції та с-ща. 1960 на базі колиш. майстерень, що обслуговували буд-во та реконструкцію електростанції, був утвор. з-д метал. виробів, що спеціалізувався на випуску кріплень для шахт. конвеєрів, холодильників, автомобіл. і трактор. вузлів, акумуляторів тощо. 1965 Новопавлівку та Штергрес об’єднали у місто рай. значення М. 1983 електростанцію закрили, а більшу частину обладнання вивезли на брухт, що спричинило до перетворення М. на одну з депресив. околиць Хрустального. 2014 під час бойових дій на Донбасі місто було значно зруйноване. Від 15 серпня того ж року донині М. – під контролем сепаратистів т. зв. Луган. нар. республіки. Побл. М. – шахта «Міусинська» держ. підпр-ва «Донбасантрацит», що за ступенем небезпеки через вихід газу метану належить до 1-ї категорії. Навколо міста здійснюють несанкціонований видобуток вугілля. Станом на 2014 тут також працював Штерів. з-д кріпил. виробів; функціонували Штерів. енергет. технікум, 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; б-ка; 2 лікар. амбулаторії. Пам’ятки арх-ри: гол. корпус лікарні (№ 3) та житл. будинок (№ 8) на вул. К. Ворошилова, крамниця (№ 1), клуб енергетиків (№ 2), житл. будинки (№ 3, 4, 5) і будинок для приїжджих (№ 6) на вул. Ф. Дзержинського, школа (№ 2) і житл. будинок (№ 13) на вул. Шкільна (усі – 2-а пол. 1920-х рр.). Встановлено пам’ят. знак на честь робітників і службовців Штерів. ДРЕС, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Є джерело св. великомучениці Параскеви П’ятниці, воду з якого вважають цілющою (відкрите на поч. 20 ст., у 1990-х рр. над ним споруджено каплицю). Серед видат. уродженців – скульп­тор, засл. діяч мист-в УРСР В. Швецов. Із містом пов’язане життя Героя Рад. Союзу В. Погорелова.

Літ.: Область Донскаго Войска. Спи­сокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года. С.-Пе­тербургъ, 1864. Т. 12; Сборникъ Областного войска Донского Статистическаго Комитета. Новочер­касскъ, 1906. Вып. 6; Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI–XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел). Д., 2003; Беляев Г. Ю. Святой источник города Миусинск: Истор.-крае­вед. очерк. Красный Луч, 2007; Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу. Лг., 2009; Міста і села України. Луганщина: Істор.-краєзн. нариси. К., 2012; Кульчицький С., Якубова Л. Донеччина і Луганщина у ХVІІ–ХХІ ст.: історичні фактори й політичні технології формування особливого та загального у регіональному просторі. К., 2015.

А. В. Бадер, Н. В. Гусєва, О. А. Забудкова, І. Г. Мельник


Покликання на статтю
А. В. Бадер, Н. В. Гусєва, О. А. Забудкова, І. Г. Мельник . Міусинськ // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=69458 (дата звернення: 16.04.2021)