Кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка Національна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка Національна


Кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка Національна

КІНОСТУ́ДІЯ ХУДО́ЖНІХ ФІ́ЛЬМІВ ім. О. Довженка Національна Засн. 1928 як Київ. кінофабрика Всеукр. фотокіноупр. (від 1929 – «Українфільм»). Будівля студії споруджена за проектом арх. В. Рикова, від 1939 – Київ. кіностудія худож. фільмів. Під час 2-ї світ. війни евакуйована до Ашґабата. Від 1957 – ім. О. Довженка, від 1993 – сучасна назва. 1928 на екрани вийшла перша стрічка, знята на кіностудії, – кінокартина для дітей «Ванька і Месник» (реж. А. Лундін). Того ж року випущено фільми «Ясла» (реж. М. Кауфман), «Одинадцятий» (реж. Дзиґа Вертов). Підпр-во спочатку було підпорядк. Наркомосу УСРР, але 1930 тимчасово перейшло до складу Держ. всесоюз. кінофотооб’єдн. «Союзкіно» (Москва). Це суттєво послабило зв’язок із нац. культурою, зменшило заг. обсяг вироб-ва фільмів, оскільки галузь повністю залежала від рішень рад. кер-ва. Попри контроль партій. ідеологів, реж. опановували новинки кіноіндустрії, зокрема впровадження звуку, створення кольор. стрічок. Знято перші звук. фільми студії – «Симфонія Донбасу» (1931, реж. Дзиґа Вертов), «Іван» (1932, реж. О. Довженко); першу укр. кольор. кінокартину – «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк). У післявоєнні роки студія була одним із лідерів кінопромисловості на теренах СРСР. При ній функціонували творче об’єдн. телефільмів (1966–91), Театр-студія кіноактора (1978 – серед. 1990-х рр.). Від 1987 діє молодіжне об’єдн. «Дебют», метою якого є пошук талановитої молоді для роботи у сфері кіно. На поч. 1990-х рр. знімали стрічки переважно на укр. істор. тематику. Однак у 2-й пол. 1990-х рр. студія фактично припинила випуск фільмів, її павільйони використовували для зйомок муз. кліпів і телепередач. Від 2000-х рр. частково відновлено зйомки укр. стрічок, зокрема «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2006, реж. М. Мащенко), «Молитва за гетьмана Мазепу» (2002, реж. Ю. Іллєнко). Сьогодні підпр-во укомплектоване сучас. вітчизн. і імпорт. технікою, що дозволяє виробляти кінопродукцію будь-яких жанрів різної постанов. складності. Має 4 знімал. павільйони, басейн, обладнаний спец. системою хвилеутворення, велику колекцію костюмів, 5 тонательє, оснащених новітнім звукотех. обладнанням, арсенал зброї, легковий і вантаж. транспорт та ін. засоби кіновиробництва. 1957 при установі засн. музей (експозицію відкрито 1962). Значну кількість фільмів, створ. на студії, відзначено Сталін. премією – «Щорс» (реж. О. Довженко), «Велике життя» (реж. Л. Луков; обидва – 1939), «Богдан Хмельницький» (1941), «Тарас Шевченко» (1951; обидва – реж. І. Савченко), «Подвиг розвідника» (1947, реж. Б. Барнет); Держ. премією СРСР – «Народжена революцією» (1978, реж. Г. Кохан); Держ. премією України ім. Т. Шевченка – «Тіні забутих предків» (1964, реж. С. Параджанов), «Гадюка» (1967, реж. В. Івченко), «Родина Коцюбинських» (1971, реж. Т. Левчук), «В бій ідуть тільки “старики”» (1973), «Ати-бати, йшли солдати…» (1977; обидва – реж. Л. Биков), «Женці» (1979, реж. В. Денисенко), нагородами міжнар. і всесоюз. кінофестивалів. У різ-ні роки на кіностудії працювали відомі реж. – Б. Барнет, Дзиґа Вертов, О. Довженко, П. Долина, М. Донськой, М. Екк, В. Івченко, Ю. Іллєнко, І. Кавалерідзе, А. Кордюм, Ф. Лопатинський, С. Параджанов, І. Пир’єв, І. Савченко; сценаристи – М. Бажан, І. Драч, С. Лазурін, Є. Онопрієнко, О. Сацький, В. Сичевський; кінооператори – Д. Демуцький, Ю. Єкельчик, М. Топчій, О. Панкратьєв, І. Шеккер; художники – С. Конончук, Г. Нестеровська. У стрічках, створ. на кіностудії, знімалися актори театру і кіно: Б. Андреєв, С. Бондарчук, А. Бучма, О. Гай, М. Гринько, А. Демидова, І. Замичковський, М. Крушельницький, І. Миколайчук, Д. Мілютенко, Н. Наум, Є. Самойлов, К. Степанков, Н. Ужвій, Ю. Шумський, Г. Юра. Нині на кіностудії працюють реж. В. Гресь, М. Засєєв-Руденко, М. Ільїнський, О. Муратов, Олесь Янчук. 1978 підпр-во нагородж. орденом Леніна. Ген. дир. – І. Ставчанський (від 2005).

Літ.: Журов Г. В. Київська кіностудія ім. О. П. Довженка. 1962; Дерев’янко Т. Музеєві минуло 40 // Мист. обрії’98: Альм. 1999 (обидва – Київ).

Статтю оновлено: 2013