Міцівці | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міцівці


Міцівці

МІ́ЦІВЦІ – село Дунаєвецького району Хмельницької області. 2015 Міцовец. сільс. раду зараховано до складу Дунаєвец. селищ. об’єд­наної територ. громади. М. знаходяться у верх. течії р. Студениця (притока Дністра), за 50 км від обл. центру, 15 км від райцентру та 3 км від смт Дунаївці. Пл. 2,9 км2. За переписом насел. 2001, у селі мешкала 1501 особа; станом на 2015 – 1412, на 2018 – 1330 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Хмельницький–Кам’янець-По­дільський. Побл. М. виявлено давньорус. городище прямокут. форми (урочище Окопи; пл. дитинця 1,62 га, посаду – 2,88 га) з валами. Досліджено 3 поселення трипіл. культури (урочища Глинки, Окопи, Шовковиця), знайдено артефакти черняхів. культури. В околицях збереглися 6 курганів доби бронзи. На думку Ю. Сіцінського, є одним із найдавніших поселень на Мукарів. землях. Вперше згадується у писем. джерелах 1404. Мало назви: Городище, Старе Городище, Мукарівське Городище, Трихівці, Старі Трихівці, Старі Стрихівці. В описі Кам’янец. староства 1565 зазначено, що М. належало шляхтичам Мицовським. Найімовірніше від їхнього прізвища село й отримало сучасну назву. За поширеною нар. гуморист. версією, тут мили овець («міць овці»), а у сусід. поселеннях випасали ягнят («малі овці»; нині Маліївці Дунаєвец. р-ну) та стригли вовну («стріч овці»; нині с. Стріхівці Ярмолинец. р-ну). Деякі дослідники вважають, що назва походить від слова «міць» (укріплення; також існує й відповідна легенда). Після Люблін. унії 1569 М. від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1672–99 – під владою Осман. імперії, від 1699 – знову Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. 1795–1923 – село Ушиц. пов.; 1797–1925 – Поділ. губ. 1882 відкрито 3-класне міністер. уч-ще. 1885 проживали 1153, 1893 – 1430, 1906 – 2248 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – село Кам’янец. округи; 1932–37 – Вінн., від 1937 – Кам’янець-Поділ. (від 1954 – Хмельн.) обл.; 1923–59 – Солобковец., від 1959 – Дунаєвец. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нині у М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Реліг. громади: УПЦ МП (Свято-Успен. церква), РКЦ (костел св. Фаустина). Встановлено пам’ят. знак жертвам голодомору та пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – письменниця І. Василевська.

Літ.: Прокопчук В. Дунаєвеччина: край і люди. Дунаївці; Кам’янець-Подільський, 2013.

Статтю оновлено: 2019