Міщенко Лариса Василівна — Енциклопедія Сучасної України

Міщенко Лариса Василівна

МІ́ЩЕНКО Лариса Василівна (22. 07. 1941, м. Конотоп Сум. обл., за паспортом – м. Грозний, РФ) – художник-монументаліст, живописець. Мати Х. Гайдамаки. Засл. художник УРСР (1989). Чл. НСХУ (1971). Закін. Моск. вище худож.-пром. уч-ще (1967; викл. Є. Данилова, В. Козлинський, Г. Коржев). Працювала на Київ. комбінаті монум.-декор. мист-ва (1970-і рр.). Учасниця всеукр., всесоюз., зарубіж. мист. виставок від 1966. Персон. – у Києві (1990). Авторка мозаїк, вітражів, гобеленів, живопис. картин, ікон. Для творчості М. характерні образно-філос. чуттєве осмислення, метафоричність. Деякі роботи зберігаються у музеях України, РФ.

Тв.: серія мозаїч. панно на фасаді житл. будинків (1969–73, спів­авт., бульвар Лесі Українки, № 24, 28); різьблення на камені для б-ки ім. М. Салтикова-Щедріна (1975, бульвар Лесі Українки, № 7); енкаустика в готелі «Мир» (1980); гобелени і вітражі у Палаці мист-в «Укр. дім» (1982); гобелени – «Думи мої...» (Нац. музей Т. Шевченка, 1989), диптих «Яблуневий сад» (банк «Україна», 1992–93; усі – Київ); живопис – «Рівновага» (1990), «Ексельсіор» (1992), триптих «73 роки», «Чайка на ім’я Джонатан» (обидва – 1993), «Паралельні світи» (2010), «Сестра» (2017), «Внучка» (2018); розпис храму Святої Трійці (2000–03, м. Радовиш, Македонія); ікони для іконостаса церкви св. Миколая (2005, с. Малоріченське Алуштин. міськради, АР Крим).

Літ.: Погляд: Альбом. К., 1990.

Статтю оновлено: 2019
Цитувати статтю
Н. І. Велігоцька . Міщенко Лариса Василівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=69512 (дата звернення: ).