Млиниська Тернопільської області | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млиниська Тернопільської області


Млиниська Тернопільської області

МЛИНИ́СЬКА – село Теребовлянського району Тернопільської області. Підпорядк. Кобиловолоц. сільс. раді. М. знаходяться за 20 км від рай­центру; на Сх. прилягають до с. Ко­биловолоки. Пл. 4,92 км2. За переписом насел. 2001, проживали 438 осіб; станом на 2015 – 390 осіб; переважно українці. Досліджено поселення Млиниська I (епоха бронзи–ранньозаліз. час); знайдено золоту римську монету поч. 4 ст. Через село протікає Кобиловолоц. потік (впадає у Серет, бас. Дністра), де здавна працювало кілька водяних млинів. М. вперше згадуються у писем. джерелах 1508. У різні часи належали Богушам, Скарбкам, Баворовським, Лосям. У остан. чв. 19 ст. Е. Лось вийшла заміж за відомого польс. геральдиста Є.-С. Дуніна-Борковського; їхній син політ. діяч, публіцист П.-П. Дунін-Борковський був останнім власником села. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1810–15 М. контролювали рос. війська. 1815 відновлено австр. владу. 1846–47 майже всі мешканці померли від епідемії холери. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 – знову у складі Польщі. У цей час діяла низка укр. громад. орг-цій, зокрема «Просвіта». 1939 мешкали 855 українців (з них 170 греко-католиків та 685 римо-католиків), 20 поляків і 5 євреїв. Від того ж року – у складі УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. 1945 згорів палац Дуніних-Борковських. До серед. 1950-х рр. у околицях здійснювало збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. У М. – заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка. Па­м’ятки арх-ри місц. значення: дерев’яна церква Введення у храм Пресвятої Богородиці (18 ст.; УАПЦ), кам’яний костел (1911–12). Зберігся старовин. панський парк (від 1994 – пам’ятка садово-парк. мист-ва; 7,6 га), де ростуть 100- та 200-річні дуби, 3 червоні буки; у межах ліс. урочища Млиниська – ботан. пам’ятка природи Буданівські шафрани (від 2003, 24 га; обидві – місц. значення).

Літ.: Теребовельська земля: Істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1968; Історія міст і сіл Теребовлянщини. Т., 1997; Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Істор. нарис-путівник. Л., 1998.

Статтю оновлено: 2019