Млинівці | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млинівці


Млинівці

МЛИНІВЦІ́ – село Кременецького району Тернопільської області. Млиновец. сільс. раді підпорядк. села Бакоти та Хотовиця. М. знаходяться на р. Горинь (притока Прип’яті, бас. Дніпра), за 38 км від райцентру. Пл. 7,6 км2. За переписом насел. 2001, проживали 430 осіб; переважно українці. Тут досліджено значну кількість археол. пам’яток, зокрема пізнього палеоліту, підкарпат. і черняхів. культур та давньорус. часу. М. вперше згадані 1545 у ревізії Кременец. замку. Після Люблін. унії 1569 відійшли від Великого князівства Литовського до Польщі. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 – у складі Рос. імперії. Відтоді – село Кременец. пов. Волин. губ. Від поч. 1918 до червня 1919 – у складі ЗУНР, 1920–39 – Волин. воєводства Польщі, від 1939 – УРСР. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Нині у М. – заг.-осв. школа, Будинок культури, фельдшер.-акушер. пункт. У межах Млиновец. сільс. ради – частина (4,7 га) Горин. заказника (гідрол., місц. значення, охороняється від 1983, заг. пл. 106 га). Збереглися дере­в’яні церкви св. Кузьми і Дем’яна у Хотовиці (1764) та Собору Пресвятої Богородиці у Бакотах (1913). Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – майстер рогозоплетіння, засл. майстер нар. творчості України В. Казновецький, майстер різьблення на дереві, кераміст, живописець Н. Зварунчик. З М. по­в’язані життя та діяльність бандуриста К. Місевича.

Літ.: Чернихівський Г. І. Кременеччина від давнини до сучасності. Кременець, 1999.

Статтю оновлено: 2019