Млинівці Великі | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млинівці Великі


Млинівці Великі

МЛИНІ́ВЦІ ВЕЛИ́КІ (до 1964 – Млинівці, 1964–2015 – Радянське) – село Кременецького району Тернопільської області. Великомлинівец. сільс. раді підпорядк. с. Підлісці. М. В. знаходяться на правому березі р. Іква (притока Стиру, бас. Дніпра); прилягають до пн.-зх. околиць Кременця. Пл. 1,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1174 особи; переважно українці. Побл. села виявлено артефакти пізнього палеоліту, досліджено стоянку доби мезоліту, могильник черняхів. культури та 2 давніх кургани (один з них датовано епохою бронзи–давньорус. часу). 1382 навколишні землі відійшли до Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 – до Польщі. Млинівці вперше згадуються у писем. джерелах 1482 як власність князя С. Збаразького. Пізніше належали князям Вишневецьким. Тут здавна працювала значна кількість млинів. На поселення багато разів нападали татар. загони. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Вічним миром 1686 Млинівці залишилися у складі Польщі. За 3-м поділом Польщі 1795 відійшли до Рос. імперії. Відтоді – село Кременец. пов. Волин. губ. У деяких документах до 19 ст. село зазначене під назвою Млин Підлісецький. У 1890-х рр. було 40 дворів, мешкали 217 осіб. Тоді ж тут зберігалися руїни палацу. 1911 проживали 339 осіб. Від поч. 1918 до червня 1919 – у складі ЗУНР; від жовтня 1920 до вересня 1939 – Волин. воєводства Польщі; від 1939 – УРСР. Від 22 липня 1941 до 19 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 142 особи, з них 32 загинули (1985 встановлено пам’ятник). До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Унаслідок протистояння з енкаведистами були вбиті 22 особи. 1964 для того, щоб відрізняти від однойм. села Кременец. р-ну, перейменували на Радянське. 1993 і 2004 на вимоги жит. села сільс. і рай. ради намагалися повернути істор. назву, однак не досягли позитив. результату унаслідок бюрократ. перешкод ВР України. У М. В. – початк. школа; клуб, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт. Охороняються ботан. пам’ятки природи місц. значення Великомлинівецький берест (від 1977) і Великомлинівецька верба біла (від 1990). Збереглися Богданівська каплиця (16 ст.; за легендою, влітку 1651 побл. неї козаки Б. Хмельницького освятили знамена та зброю перед Берестец. битвою) та церква Благовіщення Пресвятої Богородиці (1860). Є також новозбудовані церква Іоанна Предтечі та каплиця св. рівно­апостол. княгині Ольги. Діють гро­мади УПЦ КП і УПЦ МП.

Літ.: Крип’якевич І. П. Богданівська каплиця біля Підлісець Крем’янець­ко­­го повіту // Туристика і краєзнавство. 1925. № 2; Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. від найдавніших часів до 1914 р. Т. 2. Вінніпег, 1986; Чернихівський Г. І. Кременеччина від давнини до сучасності. Кременець, 1999; Галевич В. Село Великі Млинівці: Істор.-краєзн. нарис. Кременець, 2007; Галевич О., Івхів В. Великі Млинівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл: У 3 т. Т. 1. Т., 2014.

Статтю оновлено: 2019