Млинок | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Млинок


Млинок

МЛИНО́К – село Фастівського району Київської області. Підпорядк. Веприц. сільс. раді. Знаходиться на правому березі р. Ірпінь (притока Дніпра), у місці впадіння в неї малої р. Кіршин (ін. назва – Веприк), за 85 км від Києва, 12 км від залізнич. ст. Фастів і 3 км від с. Веприк. Пл. 0,55 км2. За переписом насел. 2001, проживали 14 осіб; переважно українці. У М. виявлено городище скіф. періоду (нині пам’ятка археології нац. значення). Укріплення складаються із рову глиб. 2 м і шир. 10 м та валу вис. 4,5 м і шир. 25 м. Їхня протяжність бл. 1,5 км, вони займають тер. діаметром 600–800 м по обидва береги р. Ірпінь. Заг. пл. городища бл. 40 га. Знай­дено також артефакти давньорус. часу. У М. і Веприку працювали експедиції Ін-ту археології АН УРСР (Київ), зокрема 1928 і 1974–85 (під кер-вом М. Кучери). За нар. переказами, у давні часи у навколиш. лісах водилося багато вепрів, на яких полювали давньорус. князі. Після 2-го поділу Польщі 1793 ці землі у складі Правобереж. України відійшли до Рос. імперії. Згодом шляхтич Хаєцький збудував тут водяний млин, в якому мололи зерно з Веприка, Дідівщини, Скригалівки, Федорівки (усі – нині Фастів. р-ну) та ін. сіл. У 19 – на поч. 20 ст. – хутір Васильків. пов. Київ. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до листопада 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Протягом остан. десятиліть у М. побудовано низку дач і особняків замож. киян і фастівчан. Діє парафія Нерукотвор. убрусу Господа Ісуса Христа та Феодорів. ікони Божої Матері УПЦ КП (споруджено каплицю). У М. неодноразово бували композитор К. Стеценко та письменник В. Косовський, які похов. у Веприку (див. також Стеценка К. Меморіальний музей-садиба), а також філософ Б. Новиков, економгеограф А. Синявський, архітектор Л. Ковальський, метальник списа В. Цибуленко, які народилися у Веприку.

Статтю оновлено: 2019