Мовники | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовники


Мовники

МО́ВНИКИ – село Іваничівського району Волинської області. 2016 Мовників. сільс. раду (підпорядк. с. Кречів) зараховано до складу Литовез. об’єднаної територіал. громади (див. Литовеж). М. знаходяться на правому березі Західного Бугу, побл. кордону з Польщею та межі з Сокал. р-ном Львів. обл., за 28 км від райцентру та залізнич. ст. Іваничі, 3 км від автошляху Володимир-Волинський–Львів. Пл. 14,8 км2. За переписом насел. 2001, проживали 504 особи; переважно українці. На тер. села виявлено залишки поселень давньорус. часів. Одним із перших археол. дослідж. тут провів О. Цинкаловський. Село вперше згадується у писем. джерелах 1555 як власність князя О. Чарторийського. Після Люблін. унії 1569 навколишні землі від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 М. залишилися у складі Польщі. Після 3-го поділу Польщі 1795 – у межах кордонів Рос. імперії. Відтоді – село Володимир. пов. Волин. губ. У 19 – на поч. 20 ст. М. належали до Заболотниц. волості. У 2-й пол. 19 ст. відкрито з-д з виготовлення черепиці. 1912 було 56 дворів, мешкали 378 осіб. Під час 1-ї світ. вій­ни через М. проходила лінія фронту. 1915–18 село контролювали австро-угор., у серпні–вересні 1920 – більшов., січні–липні та від вересня 1920 – польс. війська. 1921–39 – знову у складі Польщі (за Ризьким мирним договором), від 1939 – УРСР. Протягом червня–липня 1941 тут відбувалися великі бої між нім. і рад. військами. Від серед. липня 1941 до 19 липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Жит. зазнали сталін. репресій. Нині у М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Від 1993 охороняється заг.-зоол. заказник місц. значення Прибужжя (1182,1 га). Пам’ятка арх-ри нац. значення – дерев’яна церква Різдва Христового (1711; діє громада УПЦ МП). Храм зведено тридільним; бабинець і нава однакової ширини. До вівтаря з Пд. прилягає ризниця, до бабинця з Зх. – вужчий пристінок. Спочатку завершення церкви було іншим, а сучасну баню з високим ліхтарем і маківкою облаштували в 20 ст. З Пд. Зх. від храм. будівлі збереглася дерев’яна двоярусна дзвіниця. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: Краєзн. слов. – від найдавніших часів до 1914 р. Т. 2. Він­ніпег, 1986.

Статтю оновлено: 2019