Мовчан Борис Степанович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовчан Борис Степанович


Мовчан Борис  Степанович

МОВЧА́Н Борис Степанович (20. 01. 1942, с. Водяники Звенигород. р-ну Київ., нині Черкас. обл. – 16. 02. 2012, Київ) – живописець, графік. Чоловік І. Мовчан. Чл. НСХУ (1987–2007). Закін. Київ. худож. ін-т (1970; викл. К. Трохименко, М. Хмелько, І. Штільман). Відтоді працював у Києві: кер. студії живопису при Палаці піонерів і школярів; 1971–91 – у творчо-вироб. об’єдн. «Художник». Учасник міських, всеукр. мист. виставок від 1971. Персон. – у Києві (1987). Осн. галузі – станк. живопис (пейзажі, натюрморти, портрети, темат. картини в реаліст. стилі) та графіка (техніки – офорт, монотипія, літографія, рисунок).

Тв.: живопис – «Проводи в армію» (1970), «Натюрморт із огірками» (1990-і рр.), «Натюрморт із калиною» (1992); графіка – «Солдат повернувся» (1971), «Ранок», «Вечір на Десні» (обидва – 1978), «Вечір», «Під гаєм в’ється річечка», «Біля криниці», «Грибний дощ» (усі – 1983), «Подруги», «Наддніпрянка», «Вечірня зоря», «Сутінки», «Туман стелиться», «Чернігівщина» (усі – 1985), «Маяк» (1986), «Листопад», «Випав сніг», «Дніпровські простори», «Шторм», «Гурзуф. Гори» (усі – 1987); серія монотипій «Букринський плацдарм» (1983).

Статтю оновлено: 2019