Мовчани | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мовчани


Мовчани

МОВЧА́НИ – село Жмеринського району Вінницької області. Через М. протікає мала р. Батіжок, що за бл. 3 км на Пд. впадає в Мурашку (притока Мурафи, бас. Дністра). На правому березі Мурашки – села Гута-Мовчанська та Лука-Мовчанська Жмерин. р-ну. М. на Сх. і Пд. Сх. межують з землями Шаргород. р-ну Вінн. обл.; знаходяться за 72 км від обл. центру, 25 км від райцентру та 26 км від залізнич. ст. Жмеринка. Пл. 2,25 км2. За переписом насел. 2001, проживали 583 особи; 2019 – 427 осіб; переважно українці. М. засн. наприкінці 16 – на поч. 17 ст. За нар. переказами, першим поселенцем був козак Мовчан (на його честь встановлено пам’ят. хрест). Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після Переяслав. ради 1654 М. залишилися під владою Польщі. Від 1672 деякий час контролювали турец. війська. Після 2-го поділу Польщі 1793 М. відійшли до Рос. імперії. 1797–1925 – у складі Поділ. губ.; 1797–1921 – Ямпіл., 1921–23 – Жмерин. пов. Мовчан. волості (існувала до 1923) підпорядковувалися села Гута-Мовчанська, Лука-Мовчанська, Пасинки (нині Шаргород. р-ну), Телелинці (нині Жмерин. р-ну). 1805 відкрито церк.-парафіял. школу. У 2-й пол. 19 ст. найбільшими землевласниками були поміщики Бургорт, Інжецький і Гадзінський. Працювала ґуральня, цегел. і шкіряний з-ди, з місц. каменю виробляли вапно. 1901 мешкали 2948 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 до кін. червня 1930 – у складі Могилів., у липні–вересні 1930 – Вінн. округ; від 1932 – Вінн. обл.; 1923–57 – Станіславчиц., від 1957 – Жмерин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 500 жертв), зазнали сталін. репресій. 1938 за сфальсифік. справою Польс. військ. орг-ції розстріляно 8 осіб. Від серед. липня 1941 до 19 березня 1944 – під нім.-румун. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули понад 120 воїнів-земляків (відкрито пам’ятник). Від 1997 охороняється ландшафт. заказник місц. значення Мовчани (50,7 га). Нині розвинуті рослинництво (вирощування зерн. і тех. культур), садівництво, м’ясо-мо­лочне тваринництво. Від 17 ст. функціонує ринк. площа, від центру якої відходять усі вулиці. Побл. неї – сільс. рада, неповна середня школа, костел св. Войцеха (збудований 1797 шляхтичем Пшетецьким; на поч. 1910-х рр. відреставрований; нині прихожанами РКЦ є бл. 100 осіб), Хрестовоздвижен. церква (1894), літній естрад. майданчик. У минулому торг. днем був вівторок (раз на 2 тижні), нині – п’ятниця (щотижня). Від 18 ст. тут готують знамениту мовчан. ковбасу. Збереглися копанка-басейн Грабарка 18 ст. і хата під соломою кін. 19 ст. Є клуб, б-ка; мед. пункт. Діють також 2 протестант. громади: адвентистів сьомого дня і євангел. християн-баптистів. Серед видат. уродженців – проф. Ставроп. пед. ін-ту П. Байда. 1902 в М. поховали д-ра права, проф. Новорос. ун-ту в Одесі О. Богдановського.

Літ.: Біньківський М. І., Овчарук М. М., Райчук М. Н. На перехресті шляхів і доль. Жмеринка і жмеринчани. К., 2002; Антонюк М. Через віхи історії: Краєзн. нариси. В., 2004; Слідами історії Жмеринського краю. В., 2018.

Статтю оновлено: 2019