Могилевський Костянтин Вікторович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилевський Костянтин Вікторович


Могилевський Костянтин Вікторович

МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Костянтин Вікторович (22. 05. 1953, м. Ворошиловград, нині Луганськ) – живописець, художник-монументаліст. Чоловік Ірини, батько Богдана Могилевських. Засл. художник України (2013). Чл. НСХУ (1988). Закін. Ворошиловгр. художнє уч-ще (1972; викл. В. Вайнреб, Г. Дідура), Харків. худож.-пром. ін-т (1981; викл. Б. Косарев, О. Пронін, О. Хмельницький). Працював у Луганську: 1981–88 – на худож.-вироб. ком­бінаті; 1988–97 – дир. худож. уч-ща; на твор. роботі; 2004–06 – викл. ін-ту культури і мист-в. Від 2012 – у м. Буча Київ. обл. Учасник обл., всеукр., зарубіж. мист. виставок і пленерів від 1983. Персон. – у Преко (2001), Задарі (2004, 2007, 2010; обидва – Хорватія), Києві (2005, 2008, 2014), Луганську (2007–08), Заґребі (2012), Ірпені (Київ. обл., 2015). Осн. галузі – станк. живопис (істор. натюрморт, пейзаж в академ. стилі), монум. мист-во (вітраж, мозаїка, розпис). Деякі роботи зберігаються у Луган. худож. і краєзн. музеях.

Тв.: живопис – «Натюрморт з іконою», «Далмація», «Народження Венери» (усі – 2002), диптих «Далеке та близьке», «Вино Вітомира» (усі – 2003), «Коли засинають цикади» (2004), триптих «Маски Венеції» (2007), «Добрий вечір, Миколо Васильовичу», «Присвята Н. Махну» (обидва – 2009), «Бабусине вікно», «Берет Рембрандта» (обидва – 2010), «Поетам присвячується» (2012), «Співи Б. Бринського» (2014), «Козак Мамай» (2015), «Карпатські натхнення» (2016); вітражі – «Ave, Maria» (2007), для Бенедиктин. жін. монастиря (м. Задар, 2010, спів­авт.), 12 вітражів для катол. собору (м. Сутомишчица, 2012, спів­авт.); іконостас-триптих для катол. собору (м. Бібін, 2009, спів­авт.; обидва – Хорватія).

Літ.: Костянтин Могилевський // Художники України. 2006. Вип. 4; Mogilev­skiy Constantine: Katalog. K., 2009.

Статтю оновлено: 2019