Могилевський Олександр Павлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилевський Олександр Павлович


Могилевський Олександр Павлович

МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Олександр Павлович (01(13). 12. 1885, м. Маріуполь, нині Донец. обл. – 1980, Москва) – графік, живописець. Чл. СХ СРСР (1932). Закін. Маріуп. г-зію, навч. 1908–13 у Ш. Голлоші в Мюнхені. Щороку приїздив на канікули до Маріуполя, де писав етюди, пейзажі Приазов’я та Азов. моря (поїздки відновив у 1930-і рр.). Від 1917 жив у Москві. Осн. галузі – книжк. і станк. графіка. Учасник міських, респ., всесоюз., зарубіж. мист. виставок від 1910. Персон. – у Фрунзе (нині Бішкек, 1942), Москві (1943, 1948, 1964, посмертна – 1987), Маріуполі (посмертна, 2015). Починав під впливом В. Кандинського як авангардист, згодом повернувся до традиц. живопису та графіки. Гол. художник, чл. худож. ради по книжках для дітей Держвидаву (кін. 1920 – поч. 1930-х рр.). Проілюстрував деякі твори О. Пушкіна («Руслан и Людмила», «Бахчисарайский фонтан», «Сказка о золотом петушке», «Сказка о рыба­ке и рыбке», «Сказка о царе Са­­лтане»), М. Лермонтова («Ашик Кериб»), Г.-К. Андерсена («Соловей», «Снежная королева», «Дикие лебеди»), М. Гоголя, А. Чехова, М. Горького. Серед кращих книг, оформлених М., – «Приключения Травки» С. Розанова (Москва, 1928; 12 перевидань), «Жан-Кристоф» Р. Роллана (Мос­ква; Ленинград, 1930; 1937). Осн. техніка – акварель. Створив серії автолітографій та акварелей Азов. узбережжя «Жданов, колишній Маріуполь. Примор’я» (1930–40-і рр.), «Маріуполь курортний» (1935), екслібриси. Деякі акварелі, літографії, малюнки, начерки зберігаються в Маріуп. краєзн. музеї.

Літ.: Яруцкий Л. Евреи Приазовья. Мариуполь, 1996; Сарабьянов А. Д. Могилевский Александр Павлович // Энцикло­педия рус. авангарда: Изобразител. ис­кусство. Арх-ра. Т. 2. Мос­ква, 2013.

Статтю оновлено: 2019