Могилів | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Могилів


Могилів

МОГИЛІ́В – село Царичанського району Дніпропетровської області. 2015 з Могилів. і Зорян. (підпорядк. с. Проточі) сільс. рад утвор. Могилів. об’єднану територіал. громаду (146,59 км2, 4289 осіб). М. знаходиться на правому березі р. Оріль (притока Дніпра) та на лівому березі Дніпро–Донбас каналу, за 10 км від райцентру та 45 км від залізнич. ст. Балівка. Є оз. Біловід. Пл. 3,7 км2. За переписом насел. 2001, у М. мешкали 4097 осіб; переважно українці. В околицях села досліджені кургани епохи бронзи з поодинокими сармат. похованнями. Побл. М. – залишки земляних валів Укр. укріпленої лінії (поч. 18 ст.; нині па­­м’ятка історії нац. значення). 1718 у писем. джерелах згадується хутір запороз. старшини Могили, що існував на цих землях. Згодом – слобода. У 18 ст. М. входив до Протовчан. паланки Запороз. Січі; у 19 – на поч. 20 ст. – центр Могилів. волості Новомоск. пов. Катеринослав. губ. 1886 тут було 734 двори, мешкали 4697 осіб, проходили 2 ярмарки. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 – у складі Дніпроп. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали понад 1,5 тис. осіб, з них бл. 800 загинули. Через кілька десятиліть відкрито Меморіал Слави на честь воїнів-визволителів і воїнів-земляків. Наприкінці 1960-х рр. проживали понад 5,3 тис. осіб. Нині у М. – 2 заг.-осв. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Діє Свято-Воскресен. церква УПЦ МП. Серед видат. уродженців – учасники 2-ї світ. вій­ни, Герої Рад. Союзу М. Панікаха й І. Шишкань (встановлено погруддя обох).

Статтю оновлено: 2019