Могилянська Ладя

МОГИЛЯ́НСЬКА Ладя (Лідія Михайлівна; 26. 10 (07. 11). 1899, Чернігів — 06. 06. 1937) — поетеса. Дочка М. Могилянського, сестра О. Могилянської та Дмитра Тася. Закін. гімназію у Петро­граді (нині С.-Петербург, 1917), 2 курси Черніг. ІНО (поч. 1920-х рр.). Працювала в Комісії з ви­вче­н­ня істор. памʼяток Чернігівщини при губерн. від­ділі нар. освіти, збирала місц. фольклор. Дебютувала 1919 лірич. віршами у черніг. ж. «Просвещение», 1923–29 друкувалася в журналах «Життя й револю­ція», «Нова громада», «ЛНВ», «Зоря», «Всесвіт», «Червоний шлях», черніг. газетах. Пере­слідувалася за свої публікації у зх.-укр. періодиці. 16 січня 1929 заарешт., 9 липня того ж року за звинуваче­н­ням у роз­по­всюджен­ні контр­рев. літ-ри та участі в діяльності фантом. організації «Демократ. союз» засудж. до роз­стрілу (із заміною на 10 р. увʼяз­не­н­ня). Покара­н­ня від­бувала у Соловец. і Біломоро-Балтій. таборах (РФ). Звільнена до­строково 1933, працювала вільнона­йманою, ймовірно, в пресі. Публікувалася у табір. вид. — ж. «Соловецкие острова», зб. «Музыка двух ка­налов» та «Музыка трас­сы» (обидва — 1936), редагувала г. «За нову людину». У видавництві Дмитров. виправно-труд. табору (Моск. обл.) у серії «Бібліотека пере­ковки» ви­йшла зб. поезій М. «Два ка­нала» (1935), маючи на увазі її участь у буд-ві Біломор.-Балтій. ка­налу та ка­налу «Москва–Волга». Лірика М. по­значена трагізмом, вишуканою образністю. Написала лібрето опери «Казка про мертву царівну» М. Черняка. Цей композитор поклав на музику низку віршів М., вміщених у зга­даних збірниках. Її вірші й пісні часто виконувалися в табір. концертах і на радіо. У травні 1937 заарешт. вдруге, разом зі своїм чоловіком 5 червня того ж року за участь у контр­рев. терорист. організації засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957, за справою 1929 — у 1990. За словами її друга, художника й математика Л. Митькевича, «Ладя Могилянська — найбільша українська поетеса після Лесі Українки» (1958).

Завантажити статтю