Мозалевський Іван Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мозалевський Іван Іванович


Мозалевський Іван Іванович

МОЗАЛЕ́ВСЬКИЙ Іван Іванович (псевд. – Жан Алле; 12. 03, за ін. даними – 24. 09. 1890, м. Вроцлав, нині Польща – 05. 01. 1975, Сімферополь) – графік, живописець, мистецтвознавець. Чоловік В. Мозалевської. Чл. СХУ (1953). Навч. у Київ. худож. уч-щі (від 1908; викл. В. Менк, І. Селезньов), школі Т-ва заохочення художників (1913; кер. І. Білібін, брав участь в оформленні опери «Руслан і Людмила» М. Глінки для театру Нар. дому) та АМ як вільний студент (1914–15; майстерня В. Мате) у Петрограді (нині С.-Петербург). Осн. галузі – станк. і книжк. графіка, живопис. 1913–16 у техніках ліногравюри, офорта, рисунка, акварелі малював віньєтки, заставки, іл. для петербур. журналів і вид-в, обкладинки до зб. «Чемпионат поэтов» (С.-Петербург, 1913), кн. «Счастливый домик» В. Ходасевича (Москва, 1914). Використовував мотиви укр. нар. мист-ва, нац. символіку й орнаменти. 1917–19 – у Києві: заснував власну художню школу та профес. спілку художників «Мистецтво»; 1918 – гол. художник друкарні Кульженка; очолював гравіювал.-худож. відділ Експедиції заготівлі держ. паперів, створ. урядом УЦР, розробляв проекти укр. грош. купюр. 1919–20 у м. Кам’нець-Подільський (нині Хмельн. обл.) відкрив Ху­­дож.-пром. школу; обраний головою губерн. шкіл. правління. Емігрував 1920 до Відня, де відкрив мист. студію. 1921 – гол. художник вид-ва І. Ладижникова у Берліні. 1923–26 – проф. рисунка Укр. студії пластич. мист-ва в Празі. Від 1926 – у Парижі: ред. худож. відділу г. «Українські вісті» (до 1930); співпрацював із ж. «Наш Союз», г. «Парижский вестник», де друкував статті про укр. і рос. художників. 1947 повернувся у Київ, згодом жив у Москві. Від 1953 – у Сімферополі, працював у картин. галереї. Учасник обл., всеукр., всесоюз. і міжнар. мист. виставок від 1912. Персон. – у Парижі (1928–29, 1931), Сімферополі (1954, посмертна – 1990), Москві (1963, 1971). Для творчості М. характерні узагальнення форми та кольору, виразність контура, емоц. насиченість сюжету. Автор кн. «Современное положение художников во Франции» (Москва, 1950); статей у моск. ж. «Художник», зокрема «Сколько стоит искусство?» (1961, № 10), «Несостоявшаяся встреча: Воспоминания о В. Серове» (1965, № 1), «Вдали от родины: Воспоминания о К. Коровине» (1965, № 6), «Памяти И. Билибина» (1966, № 8); неопубл. дослідж. «Техника офорта», «Техника гравюры на дереве и линолеуме», «И. Я. Билибин», мемуари «Книга скитаний». Деякі роботи зберігаються у Сімфероп. ХМ, НХМ (Київ).

Тв.: іл. – до віршів «Білі пави» П. Верлена (1911), Е. По (1931), роману «Идиот» Ф. Достоєвського (Берлин, 1923), зб. «Казки» Дж.-Р. Кіплінґа (Прага, 1924), п’єси «Горе от ума» О. Грибоєдова (Мос­ква, 1950); станк. графіка – «Ш. Бодлер» (1912), «Літній вечір» (1913), «Лицар» (1921), «Робітник» (1923), «Праця» (1924), «Автопортрет» (1927), «Монмартр. Париж», «Гроза» (обидва – 1930), «Індійський мотив. Полювання» (1932), «Дружина» (1934), «Кокер» (1936), «Ельзас» (1937), «Чорна пантера», «І. Рєпін» (обидва – 1957); знак УВУ в Празі (1924); цикли – офортів «Види Парижа» (1929–34), гравюр «Звірі. Птахи. Квіти» (1930-і рр.); плакати – «Іван Федоров» (1950), «Кожному колгоспу – рибне господарство!» (1952; обидва – спів­авт.); живопис – «Сільська прогулянка» (1931).

Літ.: Иван Иванович Мозалевский: Каталог выставки. Москва, 1963; Голяховский Р. Секрет молодости: К 50-летию твор. деятельности И. И. Мозалевского // Сов. Крым. 1963, 4 июля; Иван Мозалевский. 1890–1975: Каталог персон. выставки к 100-летию со дня рожд. Сф., 1990; Бойцов Д., Шмагало Р. Іван Мозалевський // На перехресті Європи і віку. Л., 1996; Лагутенко О. Творчість Івана Мозалевського в 1920-ті роки // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. К., 2005. Вип. 12.

Статтю оновлено: 2019