Мозоліївка | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мозоліївка


Мозоліївка

МОЗОЛІ́ЇВКА – село Глобинського району Полтавської області. Підпорядк. Пронозів. сільс. раді. Знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища, за бл. 20 км від райцентру, 15 км від смт Градизьк і 3 км від автомобіл. шляху нац. значення Бориспіль (Київ. обл.)–Маріуполь (Донец. обл.). Побл. села – частина Сулинського заказника (заг.-держ. значення, ландшафт.). Пл. 3,195 км2. За переписом насел. 2001, проживали 887 осіб; станом на 2016 – 660 осіб; переважно українці. Тут здавна існувало слов’ян. поселення. М. вперше згадується у писем. джерелах 1-ї пол. 17 ст. За легендами, назва походить від першого поселенця Мозоля. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1661–63 – у складі Кременчуц., 1663–67 – Чигирин., 1667–1781 – Лубен. полків; 1661–1782 – Чигирин-Дібров. сотні; 1781–96 – Київ. намісництва; 1796–1802 – Новорос., 1802–1920, 1922–25 – Полтав., 1920–22 – Кременчуц. губ.; 1781–96 – Градиз., 1796–1923 – Кременчуц. пов. 1792 збудована церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (нині діє однойм. парафія УПЦ МП). У 19 – на поч. 20 ст. – волос. центр. Станом на 1885 Мозоліїв. волость (1954 двори, 13 263 особи, з них у М. – відповідно 110 і 750) складалася з 37-ми сільс. громад і 45-ти поселень, з яких найбільшими були: Великий Узвіз (нині Пронозівка), Броварки, Шушелівка (нині Шушвалівка; обидва – Глобин. р-ну), Лебехівка, Миколаївка, Пугачівка, Чигирин-Дібровка (усі затоплені Кременчуц. водосховищем). Тоді ж у М. функціонувала церк.-парафіял. школа, щорічно збиралися 2 ярмарки, діяли 7 вітряних млинів; побл. села працювали селітр., цегел. і винокур. з-ди. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 – село Кременчуц. округи; 1932–37 – Харків., від 1937 – Полтав. обл.; 1923–62 – Градиз., від 1962 – Глобин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Наприкінці 1950-х рр. у зв’язку з утворенням Кременчуц. водосховища М. перенесено у пн.-сх. напрямку. Від старого села лишилася одна вулиця. За рад. часів у М. вирощували насіння різних рослин. Фахівці Ін-ту овочівництва та баштанництва (нині НААНУ, Харків. р-н) вивели сорт гарбуза Мозоліївський. До 2011 функціонувала заг.-осв. школа. Нині працює підрозділ с.-г. підпр-ва «Надія», є свиноферма. Діють клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни.

Статтю оновлено: 2019