Моквин | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Моквин


Моквин

МОКВИ́Н (1962–90 – смт Першотравневе) – село Березнівського району Рівненської області. Моквин. сільс. раді підпорядк. с. Новий М. Знаходиться на лівому березі р. Случ (притока Горині, бас. Дніпра), за 7 км від райцентру та 25 км від залізнич. ст. Моквин (Костопіл. р-н Рівнен. обл.). Пл. 1,82 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 2405, у Новому М. – 606 осіб; переважно українці. На тер. х. Моквинський Майдан (нині у межах М.), в урочищі Острівок, 1938 польс. археолог Т. Сулімірський розкопав поселення городоцько-здовбиц. культури культурно-істор. спільності шнур. кераміки. За нар. переказами, у давні часи тут була мокра, болотиста місцевість (звідси й походить назва села). Вперше М. згадується в писем. джерелах 1564 як власність князя Б. Корецького. Потім у різний час село належало замож. родинам Семашків, Даниловичів, Любомирських, Требуховських і Валевських. За Люблін. унією 1569 відійшло від Великого князівства Литовського до Польщі. Відтоді адміністративно належало до Луцького пов. Волин. воєводства. 1583 тут було 30, 1629 – 79 дворів. Жит. брали участь у селян.-козац. повстанні на чолі з С. Наливайком і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Відтоді – село Рівнен. пов. Волин. губ. На поч. 19 ст. засн. суконну мануфактуру. 1848 збудовано Михайлів. церкву (1962 зруйнована за наказом. комуніст. влади). На поч. 1860-х рр. проживали 435, за Всерос. переписом насел. 1897 – 1683 особи. Від 1866 – волос. центр. 1867 відкрито парафіял. школу, 1909 – однокласне сільс. уч-ще. 1895 Б. Понінський-Валевський збудував у селі підпр-во, що виготовляло обгортк. папір і картон (від 1898 – т-во картонно-папер. ф-ки «М.»; нині Моквин. папер. ф-ка, що випускає туалет. папір, папер. рушники, обгортк. папір, папір для гофрування, основу для парафінування та папір для утримання птахів). Наприкінці 19 ст. Моквин. волость ліквідовано, її поселення відійшли до Селищен. волості, а М. – до Березнів. волості. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від серпня 1919 до липня 1920 та від вересня 1920 до вересня 1939 – під польс. владою. М. входив до Березнів. ґміни (до 1925 – Рівнен., 1925–39 – Костопіл. пов.). Від 1939 – у складі УРСР. Від 5 липня 1941 до 8 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 1962–90 насел. пункт мав назву Першотравневе та статус смт. Нині у М. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-гімназія»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини; у Новому М. – клуб; фельдшер.-акушер. пункт. Діють новозбудов. Михайлів. (М.) і Кирило-Мефодіїв. (Новий М.) церкви УПЦ МП. Збереглися залишки костелу Воздвиження Чесного Хреста (кін. 19 – поч. 20 ст.). Встановлено пам’ят­ники воїнам ОУН–УПА та рад. воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. На х. Отраже народився прозаїк, літературознавець, перекладач А. Кондратюк.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. словник – від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпег, 1986; Андрюхов П. Волинська земля. Сокаль, 1992; Березнівщина на рубежі тисячоліть. К., 2000; Лашта В. І. та ін. Географія рідного краю (Березнівщина). Березне, 2000; Березнівщина – поліський край. Р., 2001; Лашта В. І. Географія Надслучанського краю. Р., 2003.

Статтю оновлено: 2019