Мокра Калигірка | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мокра Калигірка


Мокра Калигірка

МО́КРА КАЛИ́ГІРКА – село Катеринопільського району Черкаської області. 2015 з Мокрокалигір. (підпорядк. с. Любисток), Єлизавет. (с. Червоний Брід), Сухокалигір. і Ярошів. (с. Надвисся) сільс. рад утвор. Мокрокалигір. об’єднану територіал. громаду (127 км2, 4235 осіб). М. К. знаходиться за 90 км від обл. центру, 22 км від райцентру та 20 км від залізнич. ст. Шпола. Пл. 1,66 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1975 осіб; 2016 – 1850 осіб; переважно українці. У М. К. виявлено залишки поселення доби міді. Вперше згадується в писем. джерелах на поч. 18 ст. як власність шляхтичів Любомирських. Тут балкою протікала р. Калигірка (від слів «калі» – чорна, болотяна та «гірка» – пагорб). Тривалий час поселення мало назву Велика Калигірка. Жит. брали участь у гайдамац. русі та Коліївщині. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Відтоді М. К. належала рос. дворянам Лопухіним. 1796–1925 – у складі Київ. губ.; 1796–1923 – Звенигород. пов. У 19 – на поч. 20 ст. – м-ко, волос. центр. У 1-й пол. 1860-х рр. проживали 829 українців і 335 євреїв; за Всерос. переписом насел. 1897 – відповідно 1522 і 1677; 1913 – 2041 і 1300. У серед. 19 ст. працювали суконна ф-ка (засн. 1845), цукр. (1848) і цегел. з-ди, 3 кузні та 9 вітряних млинів; діяла контора, що займалася торгівлею деревиною. 1866 відкри­то церк.-парафіял. школу. Остан. власник місц. маєтку – О. Ней­гардт (2000 РПЦ долучила його до лику святих). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Тоді майже всі євреї виїхали. У 1920-х рр. тривали антибільшов повстання під проводом С. Гризла, І. Лютого-Лютенка (див. Гонта) та ін. отаманів. 1923–25 – у складі Корсун., 1925–27 – Черкас., 1927–30 – Шевченків. округ; 1932–54 – Київ., від 1954 – Черкас. обл.; 1930–35, 1956–66 – Шполян., від 1966 – Катеринопіл. р-нів. 1923–30, 1935–56 – райцентр. 1924–65 та від 1992 – село; 1965–92 – смт. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли понад 220 осіб), зазнали сталін. репресій (пізніше були реабіліт. понад 40 осіб). Від 30 липня 1941 до 12 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювали 302 мокрокалигірці, з них 124 загинули. Під час звільнення М. К. були вбиті 24 воїни. У рад. період працювали МТС, Катеринопіл. вироб. спеціалізов. відділення «Сільгоспхімія»; 1960–2006 – з-д продтоварів. 1990 мешкали бл. 2 тис. осіб. 1998 Мокрокалигір. молокозавод перепрофільовано на сироробне підпр-во (під маркою «Вись» випускає: тверді сири «Тільзіт», «Російський», «Фаворит», «Едем»; сири плавлені пастоподібні «Янтар», «Дружба», «Вись»). Нині у М. К. – багатопрофіл. регіон. центр профес. освіти (1984–2016 – філія Лисян. с.-г. ПТУ, Мокрокалигір. ПТУ № 42, Мокрокалигір. профес. аграр. ліцей), заг.-осв. школа, дит. дошкіл. заклад; Будинок культури, б-ка; психоневрол. інтернат, амбулаторія заг. практики–сімей. медицини. Функціонує нар. фольк­лор. колектив «Надвечір’я». Від 1972 охороняється пам’ятка са­дово-парк. мист-ва місц. значення Мокрокалигір. парк (7 га). Реліг. громади: УПЦ КП (Свято-Покров. церква), євангелістів-баптистів. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятні знаки жертвам голодомору 1932–33 і сталін. репресій, пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни. Серед видат. уродженців – лікар-гігієніст А. Бурштейн, хімік Ф. Михайленко, фізик В. Надутов, психолог А. Коваленко; поетеса К. Вербівська, письменниця М. Галич.

Літ.: Похилевичъ Л. Сказанія о насе­ленныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005; Бурій В. М. Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип. 2. Катеринопільщина. Чк., 2016; Дідук Л. Т. Тобі вклоняюся доземно, село моє рідне, моя ти земле. Чк., 2017.

Статтю оновлено: 2019