Кіпа Вадим Єремійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кіпа Вадим Єремійович

КІ́ПА Вадим Єремійович (30. 04(13. 05). 1912, Кухмістер. слобідка Черніг. губ., нині у межах Києва – 31. 08. 1968, Нью-Йорк) – піаніст, композитор, музично-громадський діяч, педагог. Батько А. Кіпи. Чл.-кор. УВАН у США (1962). Лауреат 1-го Всесоюз. конкурсу піаністів (Москва, 1937). Навч. у Харків. консерваторії (1932–34; кл. П. Луценка), закін. Київ. консерваторію (1937; викл. Г. Беклемішев, Л. Ревуцький, Б. Лятошинський) та аспірантуру при ній (1941), де й викладав від 1937. Водночас виступав із концертами у містах колиш. СРСР, працював на київ. радіо, акомпанував О. Петрусенко, З. Гайдай, Л. Руденко, М. Донцю. 1943 разом із родиною виїхав за кордон. Деякий час був проф. Берлін. консерваторії, викл. школи Кліндверта–Шарвенка; концертував, зокрема у таборі для переміщ. осіб у Ганновері. 1951 переїхав до Нью-Йорка, де 1952 заснував і очолив муз. школу. Муз. мова К. – синтез стилістики пізнього романтизму, фольклор. джерел та сучас. напрямів (імпресіонізму). Вокал. музика – переважно аріозно-декламаційна, фортепіан. супровід насичений, виразний, структура тяжіє до муз. сцен. У репертуарі – твори М. Лисенка, В. Барвінського, В. Косенка, Л. Ревуцького, В. Шутя, В.-А. Моцарта, Л. ван Бетговена, Ф. Шопена, П. Чайковського, власні твори.

Тв.: для скрипки і фортепіано – Капричіо (1966); для фортепіано – «Тужлива пісня» (1939; 1959), Етюд, «Спогад» (обидва – 1953), 14 дит. п’єс на тему укр. нар. пісень (1953–67), Скерцино (1956), «Фантастичні варіації» (1957), «Гавот, перерваний серенадою» (1959), «Діалог» (1965); для голосу і фортепіано – «Україні» (1945; 1967; окреме вид. – «Романси на вірши українських поетів», К., 1998); пісні на сл. В. Хойнацького, В. Лесича, П. Кізки, романси на сл. Лесі Українки, А. Малишка; музика до вистави «Бояриня» Лесі Українки (1953).

Літ.: Соневицький І. Виступ піаніста Вадима Кіпи // Свобода. 1951, 13 жовт.; Світлицький В. Вадим Кіпа // Нові дні. 1962. Ч. 155; Терен-Юськів Т. Зустрічі з Вадимом Кіпою // Свобода. 1968, 5 груд.; Булат Т. Музикант «з дужим інстинктом до звукової барви» // Кіпа В. Романси на вірши українських поетів. К., 1998; Верещагін Б. Вадим Кіпа // Музика. 1998. № 4; Паламарчук О. Повернення в Україну // Світ моїх зацікавлень. Л., 2006.

О. Р. Паламарчук

Стаття оновлена: 2013