Монастириська

МОНАСТИРИ́СЬКА — місто районного значення Тернопільської області. Має статус істор. насел. місця. 2018 з Монастирис. міської, Гончарів., Горішньослобід. (підпорядк. села Нова Гута, Рідколісся), Дубенків., Ковалів., Комарів. (с. Затишне) та Криниц. сільс. рад утвор. Монастирис. міську об’єднану територіал. громаду (128,9 км², 10 021 особа). М. знаходиться на р. Коропець (притока Дністра), у місці впадіння в неї р. Добровідка; за 90 км від обл. центру, 52 км від Івано-Франківська, 42 км від м. Галич Івано-Фр. обл. та 19 км від залізнич. ст. Бучач. Правобережна (зх.) частина міста належить до істор.-етногр. краю Опілля, лівобережна (сх.) — до Поділля. Площа 5,21 км². За переписом насел. 2001, проживали 6344 особи (складає 98,7 % до 1989): українці (99,24 %), росіяни (0,62 %), поляки, білоруси, молдовани, угорці, євреї; станом на 1 січня 2018 — 5758 осіб. Проходить автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ. Тут досліджено 3 пам’ятки трипіл. культури (стоянку та поселення Монастириська II, поселення Монастириська I і Монастириська III) та вали давньорус. часу. За нар. переказами, до 13 ст. діяв монастир, від якого й походить назва. М. вперше згадується у писем. джерелах 1433. У 1454 надано Маґдебур. право. 1490 М. захопили селян. загони під проводом Мухи. У серед. 16 ст. Я. Сенєньський збудував кам’яний замок. 1578 М. зруйнували турец.-татар. загони. У жовтні 1629 воєвода С. Любомирський розгромив тут татар. загін, що повертався з Бурштина з великим грабунком. 1630 М. відійшла у власність графів Потоцьких, які спорудили палац. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. На поч. 18 ст. М. перетворилася на знач. торг.-екон. центр. Працювало багато ковалів, шевців і пекарів, існували купец. спілки. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1773–75 — центр дистрикту. Відтоді — у складі Станіслав. округи. Австр. влада розмістила в М. військ. гарнізон. 1797 споруджено тютюн. (від 1997 — Укр. тютюн. компанія), 1864 — папер. ф-ки. 1867 М., де проживали 3453 особи, передали від Підгаєцького до новоствореного Бучац. пов. 1884 прокладено залізницю (зруйнована під час 2-ї світової війни). 1900 мешкали 2463 євреї, 1652 поляки, 483 українці. У серпні 1914 — липні 1915, червні 1916 — червні 1917 — під контролем рос. військ. У листопаді 1918 — вересні 1920 — під владою ЗУНР; 1920–39 — Польщі. 1934–39 — центр сільс. ґміни Бучац. пов. Терноп. воєводства. До 1939 діяли осередки укр. т-в «Просвіта», «Січ», «Луг», «Рідна школа», «Союз українок» та ін. У січні того ж року мешкали 5350 поляків, 1550 євреїв, 900 українців. У вересні 1939 у М. увійшли рад. війська. Відтоді — у складі Терноп. обл.; 1962–66 — Бучац. р-ну. 1940–62 та від 1966 — райцентр. Від 1940 — місто рай. значення. Від 4 липня 1941 до 25 березня 1944 та від 7 квітня до 22 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Багатьох жит. убили нацисти (переважно євреїв); у до- та післявоєнні часи вони зазнали сталін. репресій. 1945–47 у місто переселили значну кількість лемків з етніч. укр. земель, що увійшли тоді до Польщі. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Нині у межі М. входять навколишні села Березівка, Дубовиця, Підгороднє та Фільварки. У місті — 2 заг.-осв. школи, дитсадок; дит. муз. школа, будинок дит. творчості; Кисілевської Олени Літературно-меморіальний музей (громад.-політ. діячка, письменниця О. Кисілевська народилася у с. Фільварки), «Лемківське село» Музейний комплекс, Палац культури, б-ки для дорослих і дітей; центр. лікарня. У лютому 1991 створ. рай. товариство «Лемківщина». Від 2001 в урочищі Дубовиця побл. М. щорічно проводять Всеукр. фестиваль лемків. культури «Дзвони Лемківщини». Виходить рай. г. «Вісті Придністров’я». Є 2 готелі. Пам’ятки архітектури місц. значення: церква Успіння Божої Матері (1751, колиш. костел, скульптор Й.-Г. Пінзель; нині належить громаді УАПЦ), церква Введення в храм Пресвятої Діви Марії (1873), церква Воздвиження Чесного Хреста (1892; обидві — УГКЦ). Збереглося приміщення колиш. синагоги (1904). Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, борцям за волю України, створ. скульптурну галерею «Державотворці України». Серед видат. уродженців — правознавець, Герой України А. Француз, фахівець у галузі ядер. енергетики О. Гриневич, фахівець у галузі механіки Ю. Данильченко, фахівець у галузі зварювання та плазм. технологій В. Коржик, польс. мовознавець Я. Залеський, польс. історик, публіцист А.-К. Зєлінський; співак, нар. арт. УРСР Р. Вітошинський, баяніст, композитор, засл. діяч мистецтв України Ю. Вовк, актриса І. Коссаковська, бандуристка, співачка Н. Кулик, актриса, співачка М. Лисяк; мистецтвознавець М. Літинський; громад.-політ. діячі І. Боцюрків, Л. Горбачевський.