Монастирське | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монастирське


Монастирське

МОНАСТИ́РСЬКЕ (1924–2016 – Марксове) – село Немирівського району Вінницької області. 2017 Марксів. сільс. раду (підпорядк. с. Яструбиха) зараховано до Брацлав. селищ. об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на правому березі Південного Бугу, в місці впадіння в нього Москодавки, за 60 км від обл. центру, 25 км від райцентру та 16 км від залізнич. ст. Кароліна. Є зх. передмістям Брацлава, з яким тісно пов’язана історія села. На Зх. від М., у ме­жах Брацлав. лісництва, охороняється ліс. заказник заг.-держ. значення Марксова Дубина. Пл. 2,67 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 989 осіб; станом на 2018 – 880 осіб (у Яструбисі – відповідно 50 і 23); переважно українці. Побл. М. досліджено поселення трипіл. культури, 2 поселення епохи бронзи, городище та поселення давньорус. часу. За нар. переказами, а також на думку багатьох дослідників, в урочищі Високе у давні часи був засн. монастир, що пізніше перенесли в околицю Немирова (див. також Монастирок і Немирівський Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир). Після Люблін. унії 1569 навколишні землі від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. Відтоді адміністративно належали до Брацлав. воє­водства. У джерелах 17 ст. село згадується під назвою Монастирки. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1648 – село Брацлав. полку. Після Андрусів. пере­мир’я 1667 залишилося під польс. владою. У 1680-х рр. М. тимчасово контролювали війська Туреччини. В урочищі Раксин Горб збереглися вали, що у 18 ст. були частиною укріплення гайдамаків. 1780–91 зведено дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, що, зазнавши декількох реконструкцій, слугує православ. громаді донині (на поч. 2000-х рр. її обкладено цеглою). Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. 1793–96 – село Брацлав. намісництва; 1797–1925 – Поділ. губ.; 1797–1923 – Брацлав. пов. У 2-й пол. 1880-х рр. мешкали 1,3 тис. осіб, було 170 дворів. Тоді ж працювали 5 водяних млинів. 1886 відкрито церк.-парафіял. школу (спочатку містилася у приват. будинку, 1898 споруджено нове приміщення). Від кін. 1890-х рр. – волос. центр. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 – червень 1930 – у складі Тульчин., липень–вересень 1930 – Вінн. округ; 1923–62 – Брацлав., 1962–65 – Тульчин., від 1965 – Немирів. р-нів; від 1932 – Вінн. обл. 1924 більшовики перейменували село на честь нім. філософа, основоположника марксизму К. Маркса (2016 повернуто істор. назву). Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (нині встановлено імена 84-х жертв, освячено пам’ят. хрест), зазнали сталін. репресій. Від березня 1941 до березня 1944 – під нім.-фа­шист. окупацією. Нацисти на околиці села розстріляли багато євреїв (відкрито пам’ят. знак). На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули 137 воїнів-земляків (споруджено пам’ятник). У рад. період працював Марксів. цех Немирів. маслосировар. з-ду, у 1990-х рр. – консерв. з-д. Нині у М. – філія Брацлав. навч.-вихов. комплексу; Будинок культури, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт.

Літ.: Дець В. С. Немирівщина від сивої давнини до кінця ХХ століття: Істор.-краєзн. нарис. Немирів, 1999; Лесько О. І. та ін. Немирівщина від витоків до сьогодення. В., 2013.

Статтю оновлено: 2019