Міловзорова Оксана Олександрівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міловзорова Оксана Олександрівна


Міловзорова Оксана Олександрівна

МІЛОВЗО́РОВА Оксана Олександрівна (20. 02. 1963, Ленінград, нині С.-Петербург) – живописець, графік, кераміст. Дочка О. Міловзорова. Чл. НСХУ (1999). Закін. Ленінгр. вище худож.-пром. уч-ще (1986; викл. K. Mитрофанов, О. Некрасова-Каратєєва), Урбiн. АМ (Італія, 2008). Від 1987 – художниця монум. цеху Київ. комбінату монум.-декор. мист-ва; 2002–04 – ст. викл. каф. менеджменту Київ. ун-ту культури і мист-в. На твор. роботі. Осн. галузі – монум., декор.-ужитк. мист-во, станк. живопис, графіка, кераміка. Учасниця міських, всеукр. худож. виставок від 1985. Персон. – у Києві (1991, 1995–96, 1999, 2000), Пезаро (Італія, 2004), Орхусі (Данія, 2015), Брюґґе (Бель­гія, 2016). Мешкає в Пезаро. Деякі роботи зберігаються у Сум. ХМ, Нац. істор.-етногр. заповіднику «Переяслав» (Київ. обл.).

Тв.: графіка – «Таємничі ворота», «Венеціанське вікно»; живопис – «Вітрильники» (усі – 1990-і рр.); керам. композиції – «Старий Новгород» (1990), «Птахи» (1996).

Статтю оновлено: 2019