Мінгальов Олег Володимирович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінгальов Олег Володимирович


Мінгальов Олег Володимирович

МІНГАЛЬО́В Олег Володимирович (27. 10. 1959, смт Нові Санжари Полтав. обл.) – живописець, фотохудожник, драматург, поет, кінорежисер. Син Ніни, брат Юрія Мінгальових. Закін. Харків. художнє уч-ще (1978; викл. В. Висікайло), Літ. ін-т у Москві (1985). Учасник обл., зарубіж. худож. виставок від 1975. Персон. – у Лондоні (1989, 1991), Парижі (1995), Полтаві (1997, 2002, 2012, 2015), Москві (1998), Харкові (2010). Створив модернові тренди у мист-ві, літ-рі. Теоретик і розробник постмодерніст. мист. напрямів, зокрема наративізму, соц-арту, дуалізму, містеріал. мист-ва, неофутуризму, відеопоезії, етномодерну. Наприкінці 1980-х рр. жив у Франції, згодом – у Великій Британії. Від 2006 – у Полтаві. Організував містеріал. театр у Парижі (1995), Полтаві (1997), Москві (1998). Автор містерій-драм «Метро. Мистерии» (1980), «Мунк», «Ромео и Джульетта–2» (обидві – 2010), «Индиго» (2011) та віршів, д/ф «Тунелі історії» (2004–07, про франц. королеву Анну Ярославну), «На крилах пам’яті» (2008). Автор натюрмортів і темат. композицій. Деякі картини зберігаються у Полтав. ХМ. Портрет М. 1989 створив С. Параджанов.

Тв.: живопис – «Літо» (1975), «Цитрини» (1982), диптих «Сабінянки та греки» (1991), «Автопортрет» (1993), «Співчуття» (1995), «Запрошення у Парадіз» (1998), «Творець», «Концептуальний підхід» (обидва – 1999), «Берегині» (2000), «Відгомін» (2007), «Містерія політичних смислів» (2008), «Драбина до місяця» (2009), «Молочний Шлях» (2010), «Мокоша-Оранта», «Квантовий перехід» (обидва – 2011), «Жовтий день», «Майстер інтуїції» (обидва – 2012), «Медитація» (2013), «Золотий пил часу», «Київська сага» (обидва – 2014), «Клоунеса» (2015), «Танок. Перед дощем» (2016); колажі – «Емігранти» (1986); фото – «Містерія лісу» (1997).

Літ.: Олег Мінгальов: [Буклет]. К., 1997; Олег Мінгальов. Дух. Фауста. Наративізм: Каталог творів. П., 2015.

Статтю оновлено: 2019