Мінкевич Вітольд | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінкевич Вітольд


Мінкевич Вітольд

МІНКЕ́ВИЧ Вітольд (17. 06. 1880, м. Іркутськ, Росія – 24. 01. 1961, м. Ґданськ, нині Помор. воєводства, Польща) – архітектор, теоретик архітектури. Чоловік С. Альбіновської-Мінкевич. Навч. на інж. відділі Варшав. політехніки (1900–01), закін. архіт. відділ Львів. політехніки (1908). Відтоді працював у ній: від 1920 – проф. каф. монум. арх-ри політехніки, 1923–24, 1927–28 – декан архіт. ф-ту, 1930–31 – ректор; водночас 1910–15 – викл. архіт. рисунку у Львів. худож.-пром. школі. Працював у буд. фірмі І. Левинського (1906–11). У співавторстві з В. Дердацьким створив проекти: блоку сецесій. кам’яниць на вул. Л. Сапіги (нині С. Бандери), № 2, 4, 6 (1908–09), дому Л. Аппеля на вул. св. Миколая (нині М. Грушевського), № 10 (1911) – із чітко членов. фасадом, прикрашеним скульптурами З. Курчинського, кам’яниці на вул. К. Пуласького (нині Паркова), № 14 (1910–11, скульптура З. Курчинського над входом). Вірогідно, М. – автор проектів елегант., з елементами неокласицизму в де­корі, фасаду житл. будинку на вул. Красицьких (нині І. Огі­єнка), № 6 (1908–09, спорудже­но фірмою І. Левинського) і спро­щеного, плаского фасаду кам’я­ниці Лозинських на вул. В. Лозинського, № 4 (1909). Із В. Дердацьким спорудив прибутк. кам’я­ниці у стилі рац. сецесії (модерну) з елементами модернізов. класицизму, напр., на вул. Я. Карловича (нині В. Стуса), № 7 (1910–11) і вул. Я. Собеського (нині Братів Рогатинців), № 14 (1912), особняк на вул. Гетьмана Тарновського (нині Генерала Тарнавського), № 71 (1913–22), з виділеною півкруглою терасою й акцентов. трикут. фронтоном, продуманою геом. стилізацією в оздобленні інтер’єрів. 1911 на вул. Б. Зиморовича (нині Дж. Дудаєва), № 17 споруджено дім Пед. т-ва у неокласич. стилі з фасадом, оздобленим скульптурами З. Курчинського та великим залом для засідань і муз.-театр. вистав. Із В. Дердацьким проектував робітн. колонію транспортників біля нового трамвай. депо на вул. Нової Різні (нині Промислова). Плани першого великого будинку трамвайників у стилі рац. модерну датовано 1912. Найвідомішою спорудою цієї спілки став модернізовано-ампір. прибутк. будинок А. Левіна (1911–12), що завершив урбаніст. композицію нової частини вул. Валова (№ 13). На основі конкурс. планів М. і В. Дердацького арх. М. Блеха 1911–12 звів будинок Львів. філії Праз. кредит. банку на розі вул. Карла-Людвіґа та Яґеллонської (нині «Пром­інвестбанк» на розі вул. Академіка Гнатюка і проспекту Свободи, № 17). Із В. Дердацьким виконав низку конкурс. проектів для Львова, зокрема торг. будинку родини Бромільських на розі вул. Академічна (нині проспект Т. Шевченка), № 6 і вул. Хоронщизна (нині П. Чайковського), № 3 (1909, 1-а премія), нового Палацу мист-в (1910, у переос­мислених формах старої дере-в’яної арх-ри Галичини), нового костелу св. Анни у стилі модернізов. ренесансу (1912, 2-а премія), нового будинку ун-ту (1913, 3-я премія, у вигляді палацу з рисами палладіан. арх-ри). Проекти сільс. костелів і садиб у дусі переосмислення традицій нар. дере-в’яного зодчества М. експонував 1910 на 1-й архіт. виставці у Львові. 1912 із В. Дердацьким запропонував міськраді проекти типових міських павільйонів (трамвай. і для продажу фруктів) із відгомоном орнам. сецесії в лініях дахів. На 2-й виставці т-ва «Зеспул» у Львові 1913 М. виставив проект реклам. вивіски готелю «Жорж» із зображенням св. Юрія-Змієборця. Спільно зі скульптором Я. Нальборчиком 1911 брав участь у конкурсі проектів пам’ятника Ф. Смольки у Львові (3-я премія). 1913 М. спроектував нову машинну лаб. політехніки з яскраво виявленим назовні розподілом приміщень, особливо великий центр. зал. Буд-во лаборатор. корпусу мех. ф-ту на вул. К. Уєйського (нині М. Устияновича) завершено 1926 за проектом М. у рисах модернізов. класицизму. 1919–39 М. поступово переходив від неокласицизму до функціоналізму, лише у гол. вівтарі костелу св. Марії-Маґдалини (1925–26, скульптор Я. Райхерт-Тодт) звернувся до мотивів бароко. 1925–29 займався реконструкцією вірмен. церкви, зокрема виконав новий гол. вівтар з мармур. балюстрадою, амвон та єпископ. трон. 1926–28 побудовано житл. комплекс для пенсій. закладу правників на вул. На Байках (нині Київська), № 24, 26, 28, 28а, у стилі функціоналізму із застосуванням елементів кубізму – великий 4-секцій. блок будинків на 56 квартир. 1927–28 М. спорудив комплекс на 86 квартир для пенсій. закладу робітників на вул. Стрийська, № 36–42, який в архіт. вирішенні став знач. кроком на шляху формування характер. рис львів. функціоналізму (тут уперше впроваджено центр. опалення). Через розташування комплексу на схилі гори, навпроти Стрий. парку, використав на фасадах велику кількість лоджій та балконів. Комплекс складається з трьох об’ємів – двох бічних, 5-поверхових, і центр. 6-поверхового, що разом утворюють глибокий курдонер із попереч. проїздами. 1928–32 зведено житл. будинок на вул. С. Ґловінського (нині Чернігівська), № 17, де широкий проїзд у подвір’я акцентовано двома рядами пілонів, посередині проїзду знаходяться входи на сходові клітки. Серед ін. творів цього періоду: літній театр на Сх. торгах, нові корпуси Інфекц. клініки ун-ту на вул. Пекарська, № 54 (усі – 1927), павільйон Мін-ва пром-сті та торгівлі на Заг. крайовій виставці у Познані (Польща, 1929), пошта у Бориславі на Львівщині (1930), дві водогінні вежі у нових р-нах Львова (1934–37), Окруж. суд у Перемишлі (1938–39), «Новий Дім здоров’я» у Криниці (1939; обидва – Польща). 1929 брав участь у конкурсах проектів львів. споруд – Офіцер. дому на вул. Яблоновських (нині Ш. Руставелі) і костелу Матері Божої Остробрамської. 1932 завершив розпочате за планами Т. Обмінського буд-во Наук. б-ки політехніки на вул. Ю. Никоровича (нині Професорська). 1932–37 керував реставрацією Олес. замку (нині Львів. обл.). 1940–41 у дусі «сталін. ампіру» перебудував інтер’єр театру Скарбека (нині театр ім. Лесі Українки; спільно з Л. Краковським). Чл. Т-ва покращення вигляду міста Львова та околиць (1911), Кола польс. архітекторів у Львові (1920). Публікував статті з теорії арх-ри у львів. часописах «Architekt», «Czasopismo Techniczne». В архіт. думці Львова 1908–14 був одним із творців ідеї раннього функціоналізму. 1910 у ст. «Z powodu I Wystawy architektury we Lwowie» виділив 3 гол. напрями у львів. арх-рі: істор. стилі («другий історизм»), компіляцію нар. стилів на чолі із «закопанським», напрямок «щирості у конструкції й правди в композиції», розу від «рац.» сецесії до раннього функціоналізму. 1912 надрукував ст. «O przyszły gmach uniwersytetu» з аналізом планів нового ун-ту на вул. св. Миколая. 1913 прочитав у Львів. худож.-пром. музеї доповідь «Сучасна архітектура». У ж. «Architektura i budownictwo» 1925 у ст. «Projekt gmachu Laboratotium Elektrycznego i Wydziału Mechanicznego Politechniki Lwowskiej» розповів про проект лаборатор. корпусу мех. ф-ту політехніки, 1927 у ст. «Domy mieszkalne zakładu pensyjnego funkcjonariuszów we Lwowie» подав аналіз тогочас. житл. буд-ва. Від 1932 мешкав у влас. будинку на вул. М. Кампіана (нині С. Палія), № 3 (перебудував 1932–33 фасад і 3-й поверх у стилі функціоналізму). Від 1946 – у Ґданську: очолював каф. монум. буд-ва політехніки. Писав олійні краєвиди.

Літ.: Politechnika Lwowska. 1844–1945. Wrocław, 1993.

Статтю оновлено: 2019