Мінкус Михайло Адольфович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінкус Михайло Адольфович


Мінкус Михайло Адольфович

МІ́НКУС Михайло (Моїсей) Адольфович (12(25). 12. 1905, Одеса – 31. 08. 1963, м. Турку, Фінляндія, похов. у Москві) – архітектор. Син Адольфа, брат Бориса Мінкусів. Сталін. премія (1949, за участь у проектуванні 20-поверх. будівлі МЗС СРСР на Смоленській площі у Москві, 1948–51). Навч. в Одес. ін-ті образо­твор. мист-в (1923–25), закін. Вищий худож.-тех. ін-т у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1930; викл. Л. Бенуа, А. Білогруд, С. Серафимов, І. Фомін, В. Щуко). Відтоді – у Москві. Серед реалізов. проектів: Палац праці (1922), Військ. академія ім. М. Фру-нзе (1931), гараж ЦВК СРСР на 800 автомашин, Нар. комісаріат важкої пром-сті на Красній площі (обидва – 1934), великий кам’яний міст (1935, збудовано 1936–38), сквер на Пушкінській площі (1949–50), ст. метрополітену «Ботанічний сад» (1952, від 1966 – «Проспект Миру»), житл. масив мікрорайону Да­видково (1960–63, реалізовано 1965) у Москві; Держ. театр Туркмен. РСР в Ашґабаті (1934; усі – спів­авт.). Осн. стилі – сталін. ампір, неокласицизм; поєднував принципи ар деко, модернізму з елементами класич. арх-ри. Спроектував надгробки, зокрема І. Фо-міну (1938; виконано 1951), О. Скрябіну (1950, встановлено 1956), О. Матвєєву (1962, встановлено 1963) у Москві; пам’ятник О. Пушкіну у Ростові-на-Дону (РФ, 1956–59). Автор ст. «Гаражи» // «Советская архитектура», 1933, № 3; «Проект Государственного театра в Ашхабаде» // «Архитектура СССР», 1934, № 9 (спів­авт.); «Многоэтажные гаражи в СССР» // там само, 1940, № 1; «Дом правительства УССР в Киеве» // «Архитектурная газета», 1938, 12 июня; співавтор кн. «И. А. Фомин» (Мос­ква, 1953). Займався також живописом і графікою.

Літ.: Хигер Р. Я. Четыре архитектора // Арх-ра СССР. 1936. № 1; Корнфельд Я. А. Лауреаты Сталинской премии в архитектуре. 1941–1950. Мос­ква, 1953; М. А. Минкус: Каталог выставки. Мос­ква, 1966; Варзар Л. В., Яралов Ю. С. М. А. Минкус. Мос­ква, 1982.

Статтю оновлено: 2019