Міннеаполіс | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міннеаполіс


Міннеаполіс

МІННЕА́ПОЛІС (англ. Minneapolis) – місто в США, штат Міннесота. Пл. 151,3 км2. Найбільше місто штату. Насел. 422 331 особа (2017). Серед етніч. груп М. домінують американці нім. походження (23,1 %), 20,7 % – особи, що мають скандинав. походження (норвезьке – 10,9 %, шведське – 8,5 %, данське –1,3 %), є вихідці з Ірландії (11,3 %), Англії (7 %), Польщі (3,9 %), Франції (3,5 %), Італії (2,3 %). Серед віруючих 70 % складають християни (46 % належать до протестант. Церков, 21 % – до римо-католиц.). Міська конгломерація М. об’єднує саме місто, сусід. м. Сент-Пол (столицю штату) та передмістя, її насел. становить бл. 3,6 млн осіб. М. і Сент-Пол називають містами-близнюками, центр. р-ни яких розташовані на відстані 14 км один від одного. Є міжнар. аеропорт. Здавна на тер. М. проживали індіан. племена. Назву міста пов’я­зують з поєднанням дакот. слова «mni» («вода») та грец. «polis» («місто»), що означає «місто озер» (у межах М. є 24 озера). Наприкінці 17 ст. ці землі почали заселяти європейці. Від 1867 М. отримав офіц. статус міста. Клімат континентал., з ознаками, характерними для всього верх. Серед. Заходу. Середня річна т-ра – +7,4 °С. Зима холодна і сніжна. Літо спекотне та вологе. Основу сучас. економіки складають комерц., фінанс., залізничні та вантажні послуги, мед. та пром. сфери. Важливою складовою є видавн. справа, графічне мист-во, харч. пром-сть, розвиток страхування, освіти та технологій. Серед культур. пам’яток – Мист. центр Вокера, Театр Гатрі, Музей образотвор. мист-в Міннеаполіса, Музей Мілл-Сіті. Архіт. специфікою є наявність розгалуженої мережі закритих пішохід. мостів, відомих як «Skyways». Ці переходи зроблені зі скла та розташ. на вис. 1-го поверху над землею, їхня довж. становить 13 км. Українці почали поселятися в М. на поч. 1880-х рр., це були переважно вихідці з Лемківщини та Закарпаття. 1887 тут засн. греко-катол. парафію св. Марії, яка 1891 перейшла під юрисдикцію рос. православ. єпархії в Сан-Фран­­циско. Сучасну церкву збудовано 1971, при ній діє школа, б-ка, монастир. Поряд із церк. осередками постали громад. і культурні орг-ції – Т-во сприяння УНРаді, Пласт, «Самопоміч». Після 2-ї світ. вій­ни створ. хори «Дніпро», «Євшан-зілля», видавався муз. ж. «Віс­ті». 1964 засн. нар. дім т-ва «Просвіта». Осередком укр. громади в М. є Укр.-амер. громад. центр, з-поміж осн. форм діяльності якого: підтримка укр. хорових та муз. колективів, зокрема Укр. нар. ансамблю танцю «Черемош», Укр.-амер. молодіж. асоц., орг-ція та проведення Укр. фестивалю спадщини, Укр. фестивалю писанки, традиц. Великод. базару, а також укр. культур., громад. та спорт. заходів. Українці в М. сприяють збереженню та популяризації укр. культури, підтримують розвиток освіти України (напр., фонд Левицьких упродовж 2000–05 фінансово підтримував студентів-семінаристів на Тернопільщині та Івано-Франківщині). Українство об’єднується навколо церков. Діють греко-катол. церква св. Костянтина (1913), православні церкви св. Михаїла (1925) та св. Катерини (1995). При церкві св. Костянтина працює невеликий музей укр. мист-ва з унікальною колекцією фотографій укр. церков з усього світу. У М. жив лікар та громад. діяч, співзасн. і голова Фундацiї iм. І. Багряного та Ком-ту допомоги Українi в Міннесоті А. Лисий. У Міннесот. ун-ті викладав О. Неприцький-Грановський – засн. укр. відділу Імміграц. істор.-дослід. центру Міннесот. ун-ту. О. Мельниченко видавав військ.-політ. україномов. ж. «Штурм» Легіону ім. С. Петлюри та очолював парафіял. уряд церкви св. Юрія. У М. в різний час жили та працювали мікробіолог О. Корсунський, лікар Р. Мельник, фармацевт Л. Менжега, математик Х. Рябокінь, лікар та громад. діяч М. Козак, істор. діяч С. Єфремов, військ. діяч В. Филонович, громад. діяч Т. Гаєцький, реліг. діячі М. Антохій, А. Кість, В. Левицький, митці М. Анастазієвський, О. Булавицький, О. Канюка, М. Михалевич, архітектори Я. Корсунський, Л. Калинич, живописець О. Булавицький, актриса О. Бенцаль-Карп’як, літератори О. Костюк, О. Лятуринсь­ка, К. Перелісна, О. Соловей, археолог Н. Кордиш-Головко та ін.

Статтю оновлено: 2019