Кіпніс Ісак Нухимович

КІ́ПНІС Ісак Нухимович ( ; 12. 12. 1894, за ін. даними – 1896, м-ко Словечне, нині село Овруц. р-ну Житомир. обл. – 14. 04. 1974, Київ) – єврейський письменник, перекладач. Чл. СПУ (1934–47). Учасник визв. змагань 1917–21. Навч. у хедері. Від 1921 – у Києві. Під час війни евакуйов. до м. Саратов (РФ). Наприкінці 1948 заарешт., за звинуваченням у пропаганді сіонізму засудж. до 10-ти р. таборів. Звільн. 1954. Реабіліт. 1956. Писав мовою їдиш. Дебютував 1921 у часописі «» («Струмінь»). Автор зб. віршів «» («Воли», К., 1923), повісті-хроніки «» («Місяці і дні. Літопис», Москва, 1924; про події 1919 на Житомирщині), повістей («Зіпсоване весілля», 1926), «» («У кільці», 1927), «» («Зруйноване гніздо»), « » («Коли дідусь спав»; обидві – 1938; усі – Київ), « » («Для нового життя», Москва, 1939), «» («Перший крок», К., 1940), («До життя», Москва, 1963), «» («Кецеле», Москва, 1966); романів «» («Дім», К., 1939) та «» («У дорозі», Москва, 1960; Нью-Йорк, 1960; Тель-Авів, 1977) – про життя в євр. м-ках України, героїчну працю трудівників під час війни; п’єси («Хане-Рейза іде у танець», К., 1940; поставлено у Київ. ТЮГу); кн. вибр. творів «» («Моє містечко Словечне», Москва, 1971, т. 1; 1972, т. 2). Видав книги для дітей: «» («Казки», 1923), зб. казок для дітей «» («Як ведмідь літав»), «» («Бабусині казки»), («Наша маленька служниця Лана»; усі – 1924), «» («Дванадцять оповідань», 1933; усі – Київ). Переклав мовою їдиш деякі твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, А. Головка, Н. Забіли, Остапа Вишні, П. Панча; а також із франц., іспан., нім., рос. мов. Окремі твори К. укр. мовою переклали Н. Забіла, Т. Коломієць.