Мінько Олег Терентійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінько Олег Терентійович


Мінько Олег Терентійович

МІНЬКО́ Олег Терентійович (03. 08. 1938, м. Макіївка Сталін., нині Донец. обл. – 20. 11. 2013, Львів) – живописець, художник декоративно-ужиткового мистецтва. Батько І. Мінько-Муращик. Нар. художник України (2009). Чл. НСХУ (1970). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1965; викл. К. Звіринський, Р. Сельський, І. Скобало). Від 1982 працював у ньому (нині АМ): 1990–93 – декан ф-ту худож. ткацтва, від 1991 – проф., зав. каф. худож. текстилю. Учасник мист. виставок від 1962. Персон. – у Львові (1988, 1994, 1998, 2004, 2008), Лондоні (1990), Вашинґтоні (1993), Києві (2008, 2011). Осн. галузі – станк. і монум.-декор. живопис, худож. текстиль. Тяжів до нових форм образотворення, прагнучи уникати шаблонів ідеології соц­реалізму. У 2-й пол. 1960-х рр. перебував у пошуках експресивнозагостреної мови й алегорич. означень соц., духов. буття та міфології в символьно-фігуратив. композиціях. Використовуючи традиц. орнаменти геом. та рослин. мотивів у проектах килимів, гобеленів, верет, покривал і доріжок, М. створював нові ор­нам. форми. Для натюрмортів властиві витончені композиц. рішення, вишуканий колорит. Портрети відображають драматизм і красу особи, вирізняються несподіваними композиц. рішеннями, глибоким психологізмом. Деякі роботи зберігаються в Нац. музеї у Львові, Львів. галереї мист-в.

Тв.: «Королева» (1966), «Біль», «Крик», «Безглуздя» (усі – 1968), «Смерть кошового», «Степом» (обидва – 1969), «Леся Українка» (1971), «Двоє» (1973), «Автопортрет» (1978; 2008), «Брат» (1979), «Сіті на озері» (1980), «Світлана» (1981), «Собор у Володимирі-Волинському» (1982), «Мати» (1983), «На озері» (1984), «Коні», «Марія» (обидва – 1986), «При надії», «Серед трав» (обидва – 1987), «Людина, яка випустила птаха» (1988), «Молитва», «Мовчання», «Відчай», «Апостол», «Пересторога», «Бандурист» (усі – 1989), «Божа Матір» (1991), «Покаяння», «Святковий день у степу» (обидва – 1992), «Розіп’ятий Христос» (1994), «Бузок коло церкви» (1995), «На Світязі» (1996), «Біла постать», «Земні муки», «Одкровення» (усі – 1998), «Пейзаж дитинства» (2004), «Великі хмари над озером», «Дорога до церкви» (обидва – 2005), «Великі хмари над селом» (2006), «Біля церкви» (2007), «Тінь на землі», «Червоне дерево», «Натюрморт із годинником» (усі – 2008), «Зоя», «Безглуздя» (обидва – 2009).

Літ.: Тайнопис Олега Мінька: Альбом. Л., 1998; Топачевський А. Духовне сходження Олега Мінька // ОМ. 2009. № 2.

Статтю оновлено: 2019