Мінькова Ольга Денисівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мінькова Ольга Денисівна


Мінькова Ольга Денисівна

МІНЬКО́ВА Ольга Денисівна (05. 08. 1923, Бішкек – 12. 05. 2006, Севастополь) – скульпторка. Учасниця 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Чл. НСХУ (1955). Закін. у Москві архіт. ін-т (1947), ін-т приклад. та декор. мист-ва (1951; викл. К. Бєлашова, Б. Ланге). Відтоді працювала у Худож. фонді м. Фрунзе (нині Бішкек); на Крим. худож.-вироб. комбінаті у Сімферополі (1960–66), Севастополі (1966–75). Учасниця обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1951. Персон. – у Севастополі (1998). Осн. галузі – монум. і станк. скульптура. Використовувала гіпс, дерево, шамот, кераміку, теракоту, мармур, мідь, алюміній, бетон. Створювала ску-льптурні портрети сучасників, темат. монументи, пам’ятники, темат. композиції у реаліст. манері, скульптури малих форм, керам. тарелі, медальйони, прикраси. Деякі роботи зберігаються у Севастоп., Сімфероп. ХМ.

Тв.: «Юність» (1954), «Киргизький хлопчик» (1955), «Поет А. Токомбаєв» (1957), «Катерина» (1961), «Професор Н. Азарова» (1964), «Розлука» (1972), «Захисник Севастополя» (1983), «Скорбота» (1984), «Рибалка» (1988); пам’ят­ники – О. Пушкіну (1962, смт Гурзуф, нині АР Крим), М. Миклухо-Маклаю (1971), В. Блюхеру (1973; обидва – Севастополь), генералу І. Петрову (1989, м. Інкерман); монумент «Скорботна мати з дитиною» (1967, с. Красний Мак Бахчисарай. р-ну; нині обидва – АР Крим); декор. пластика «Севастопольські маки» (1989), керам. підсвічник «Білочка» (1996), набір декор. тарелей «Квіти» (1997), плакетка «Материнство» (1998); сережки «Смарагдові» (1998).

Літ.: Попова Р. Скульптор Ольга Денисовна Минькова: К 50-летию твор. деятельности. Св., 1973.

Статтю оновлено: 2019