Кіпр, Республіка Кіпр

КІПР, Республіка Кіпр (грец. — , , турец. — Kibris, Kibris Cumhuriyeti) — держава, роз­ташована на одно­ймен­ному острові, третьому після Сицилії та Сардинії за величиною площі й населе­н­ня острові Серед­земного моря, а також на низці малих островів. Офіційно К. за­ймає 97,26 % однойм. о-ва, 2,74 % — британ. військ. бази Акротірі й Декелія. Площа 9251 км². Насел. 1 138 071 особа (2012): греки-кі­пріоти — 77 %, турки-кі­пріоти — 18 %, інші — 5 %. Природ. приріст насел. 5,7 % (при рівні фертильності 1,39 дитини на одну жінку). Міське насел. складає понад 70,2 %. Віро­сповіда­н­ня: греки-кі­пріоти належать до Грец. Православ. Церкви К., турки-кі­пріоти сповід­ують іслам. Держ. мови — грецька, турецька. Столиця — Нікосія (240 тис. осіб, 2009). Найбільші міста (тис. осіб, 2009): Лімас­сол (154), Ларнака (72), Фамаґуста (42). Адм. поділ — 6 округів. Держ. устрій — республіка. Глава держави — президент. Законодав. орган — однопалат. парламент (Палата пред­ставників). Грош. одиниця — євро. Член ООН, Спів­дружності, Ради Європи, ЄС, ГАТТ, МВФ, СОТ, ОБСЄ.

Тер. сучас. К. була заселена в епоху неоліту, у 13 ст. до н. е. захоплена гет­тами та єгиптянами, згодом — ахейцями і фінікійцями. У 1 ст. до н. е. — 4 ст. К. пере­бував у складі Рим. імперії, 395–648 і 965–1191 — Візантії. 648–965 — під владою арабів, від 1191 — хрестоносців. 1498–1571 належав Венеціан. Респ., 1571–1878 — Туреч­чині. Від 1878 — колонія Великої Британії. Від 1960 — незалежна держава. Після спроб при­єд­нати К. до Греції 1974 на о-в висадилися турец. війська й окупували 40 % тер. країни. Після цього о-в фактично поділено на 2 частини: 59,74 % тер. контролюється владою Респ. К., 34,85 % — окупов. Турец. Респ. Пн. К. (ви­знана як незалежна держава Туреч­чиною, Абхазією та Нахічеван. АР (Азербайджан). Буферна зона — «зелена лінія», яка роз­діляє 2 частини і проходить через столицю — 2,67 % тер. о-ва (контролюється ООН).

Значну частину тер. країни за­ймають горби; центр. рівнину Месаорія оточують гір. пасма Кіренії та Пентадактілоса на Пн. і гір. масив Троодос (найвища точка — г. Олімпос, 1951 м) на Пд. та Зх. Уздовж пд. узбереж­жя — значні рівнин­ні області. Клімат помір., серед­земномор., зі спекот. і сухим літом та дощовою і помірно прохолод. зимою. Середня температура січня бл. +12 °С, серпня — +28 °С. Середньорічна кількість опадів 600–1300 мм. По­стій. річок немає. Гол. джерело води для побут. та с.-г. при­значе­н­ня — водо­сховища (заг. обʼєм 330 млн м³), утвор. греблями (107); роз­робляються проекти з опрісне­н­ня мор. води. У перед­гірʼях та на рівнинах (до вис. 500 м) пере­важають вічнозелені чагарники (маквіс, фригана). Ліси (бл. 20 % тер.) збереглися пере­важно в горах. Зростають дуб, кипарис, алеп­пська сосна, гігант. кактуси. Трапляються гаї лимон. та апельсин. дерев. Водяться дикі барани (муфлони), лисиці, зайці, ящірки, змії, черепахи, жаби, понад 330 видів птахів, побл. узбереж­жя — бл. 600 видів риб.

ВВП становить 23,166 млрд дол. США (2010), у роз­рахунку на одну особу — 28 782 дол. США. Основу економіки К. формує сфера послуг (80,5 % ВВП). Роз­винені банків. діяльність, туризм (найбільші курорти: Ларнака, Пафос, Лімас­сол, Агія-Напа, Протарас, Фамаґуста, Кірінія). С. госп-во спеціалізується на вирощуван­ні фруктів (зокрема цитрусових), овочів, роз­веден­ні овець, кіз, свиней, великої рогатої худоби, шовківництві. Роз­винене рибальство. Діють під­приємства харч., легкої, гірн.-добув. (є поклади мідних, заліз., хромових руд) промисловості. Екс­портує одяг, картоплю, фрукти, вино, мінерал. сировину. Імпортує нафто­продукти, споживчі товари, машини, устаткува­н­ня. Осн. торг. партнери — країни ЄС (понад 50 %) та Близького Сх. (бл. 20 %). Держава має один із найбільших мор. флотів (3-є м. у світі). Мор. порти: Фамаґуста, Лімас­сол. Серед культур. памʼяток — давнє м. Пафос (4 ст. до н. е.); церкви з роз­писами на гір. масиві Троодос (Нікосія та Лімас­сол, 11 ст.); поселе­н­ня неоліту Хірокітія (7 тис. до н. е.), монастир Ставровуні (4–18 ст.), гробниця і мечеть Хала Султан Текке (7–19 ст.), церква і могила св. Лазаря (9–17 ст.; усі — Ларнака); мечеть Селіма (Нікосія, 13 ст.); руїни фінікій. м. Аматус (1 тис. до н. е.), венеціан. палац (12 ст.), залишки замку Колос­сі (13–15 ст.; усі — Лімас­сол); руїни давнього м. Саламіс­са (2 ст. до н. е. — 7 ст.), вежа Отел­ло (14–15 ст.), місто-«примара» Вароша (1974; усі — Фамаґуста); руїни готич. абатства Бел­лапаїс (12 ст.), Музей корабел. аварій (обидва — Кірінія). Серед ВНЗів — Кіпр. університет, Від­критий університет К., Кіпр. технол. університет, Європ. університет К., Кіпр. університет ім. Фредеріка, Університет Нікосії.

Дипломат. від­носини з Україною встановлено 19 лютого 1992. К. виявляє значний інтерес до роз­витку від­носин з Україною, зокрема в екон. галузі. По­стійно зро­стає дво­сторо­н­ня торгівля товарами й послугами між країнами. 2011 інвестиції К. в економіку України склали 24,9 % від заг. обсягу іноз. інвестицій (1-е м.), інвестиції України до К. — 92,6 % від заг. обсягу укр. інвестицій в ін. країни. Найвагоміші стат­ті укр. екс­порту — нафто­продукти та маш.-буд. продукція. Понад 25 % екс­порт. по­ставок припадає на метало­продукцію. 2/3 кіпр. імпорту складають нафто­продукти. Нині в Україні діють понад 3 тис. під­приємств за участі кіпр. капіталу. 2006 створ. Кіпр.-укр. бізнес-асоц. при Торг.-пром. палаті К. Встановлено по­братим. від­носини між містами і регіонами К. та України. Укр. діаспора у країні нечислен­на, зосереджена на Пд. Від­сутні організов. осередки укр. громад, громад. центрів чи організацій. Єдине джерело популяризації укр. культури — дит. школа мистецтв у м. Ларнака.

В. К. Кіптенко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю