Міський транспорт | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міський транспорт


Міський транспорт

МІСЬКИ́Й ТРА́НСПОРТ – різні види транспорту, що здійснюють перевезення населення і вантажів на території міст, селищ міського типу та приміських зон. М. т. – галузь міського господарства, до складу якого входять: транспортні засоби (рухомий склад), дорожні споруди (станції, колії, тунелі тощо), пристані та човн. станції, засоби енергопостачання (тягові електропідстанції, кабел. й контактна мережа, бензозаправні станції), ремонтні майстерні та з-ди, депо й гаражі, станції тех. обслуговування тощо. М. т. поділяють на пасажир., вантаж. і спеціальний. Пасажир. М. т. об’єднує масовий громад. транспорт – вулич. (трамвай, тролейбус, автобус, електробус) і позавулич. швидкіс. (метрополітен, швидкіс. трамвай, монорейк. дорога), легковий автомоб. транспорт (індивід., таксі), двоколіс. (мотоцикли, моторолери, велосипеди), водний (річк. та морські катери, моторні човни), повітр. (гелікоптери) транспорт. До вантаж. М. т. належать вантаж. автотранспорт, вантажні трамвай і тролейбус тощо. Спец. М. т. об’єднує парк спеціалізов. автомобілів для обслуговування потреб міста й смт та їхнього насел.: сміттєвози, підмітал.-прибирал. машини, снігонавантажувачі тощо. До поч. 20 ст. усі види перевезень пасажирів у містах і містечках здійснювали переважно кінним транспортом – омнібусами, кінними залізницями, або «конками», тощо. Швидке зро­стання транспортного машинобудування, особливо на поч. 2-ї пол. 20 ст., сприяло збільшенню механізов. транспорт. засобів у містах і переорієнтації на них переваж. частини пасажир. перевезень. Насамперед широкого розвитку набув міський електротранспорт, що є екологічно безпечнішим. До 1917 трамваєм користувалися в 41-му місті Рос. імперії, 12 з них були українськими. 1940 їх експлуатували вже в 78-ми містах СРСР, зокрема в 26-ти містах України (тут довж. трамвай. колій дорівнювала 1300 км, кількість вагонів – 2423 од., 1970 відповідно – 1869 км, 5285 од., перевезено 1785 млн пасажирів). Тролейбуси 1940 діяли в 4-х містах України – Києві, Харкові, Сталіно (нині – Донецьк), Чернівцях, довж. тролейбус. ліній становила 39 км і за рік перевезено 30 млн пасажирів, а вже 1970 відповідно – у 30-ти містах, 2032 км, 1536 млн; кількість тролейбусів складала 4016 од. 1959–61 уперше в СРСР у Криму розпочато міжміське тролейбусне сполучення довж. 84 км від Сімферополя до Алушти та Ялти. Наприкінці 1977 в Україні протяжність ліній пасажир. М. т. становила: трамвая – 2008 км (у СРСР – 8934 км), тролейбуса (одиноч. шляху) – 2888 км (12 398 км), метрополітену (подвій. колії) – 30,3 км (292 км); частка окремих видів М. т. у пасажир. перевезеннях складала: трамвая – 14,8 %, тролейбуса – 15,3 %, метрополітену – 6 %, автобуса – 49,8 % і легкового автомоб. транспорту (таксомотори та особисті автомобілі) – 14,1 %. Щоб збільшити швидкість трамвай. сполучення, у Києві (2-а пол. 1970-х рр.) та Кривому Розі (Дніпроп. обл., кін. 1980-х рр.) введено в дію відокремлений від автомоб. руху швидкіс. трамвай. До М. т. належать також фунікулер та ділянки електрифіков. залізниці для внутр.-міських перевезень. Першу в світі пасажир. електр. трамвайну лінію побудовано 1881 між Берліном і Ліхтерфельдом. 1892 у Києві відкрито першу в Рос. імперії електр. трамвайну лінію, 1894 – у Львові, 1898 – Катеринославі (нині Дніпро) і Севастополі, 1899 – Житомирі. Нині пасажир. перевезення трамвай. транспортом здійснюють 27 підпр-в міського електротранспорту, що функціонують у 22-х містах України. Заг. кількість трамвай. вагонів на цей час становить прибл. 2100, із яких 5 % вітчизн. та 95 % іноз. вироб-ва (з них 76 % виготовлені в Чехії). Підпр-ва міського електротранспорту здійснюють модернізацію трамвай. вагонів, що виготовлені в Чехії та вичерпали термін експлуатації, з метою його подовження, покращення комфортності й енергоощадності та замінюють вагони іноз. вироб-ва на вітчизняні. Перший трамвай. вагон типу ЛТ10 за часи незалежності України був виготовлений Луганським тепловозобудівним заводом. Нині ТОВ «Татра Південь» (Одеса) виготовляє вагони типу К1, К1М8, К1М6, а СП «Електронтранс» (Львів) – вагони типу Т3L44, Т5L64, Т7L86, Т3B44, Т5B64, Т7B86. Заг. довж. трамвай. ліній у містах України – 1919,1 км, із яких колії шир. 1524 мм мають довж. 1753,7 км, 1000 мм – 165,4 км. Щорічно трамвай. транспортом на 177-х мар­шрутах перевозять бл. 600 млн пасажирів. Експерим. тролейбусна лінія довж. 591 ярд відкрита 1882 компанією «Siemens & Halske» в передмісті Берліна Галензее. 1933 у Мос­кві введено в експлуатацію перший тролейбус (1935 – у Києві, 1939 – у Харкові). Наприкінці 20 – поч. 21 ст. екол., екон. та ін. проблеми, викликані масовою автомобілізацією, відродили інтерес до міського електротранспорту і в Зх. Європі. Однак більшість європ. країн зробило вибір на користь трамвая. Перший зразок вітчизн. тролейбуса типу «Київ-11у» за часи незалежності України виготовлено 1992 на Київському заводі електротранспорту. Вироб-во тролейбусів в України здійснюють Корпорація «Богдан Моторс» на автоскладал. з-ді у Луцьку (див. Луцький автомобільний завод), що виготовляє моделі Т501, Т601, Т701, Т801 та Т901, СП «Електронтранс» у Львові – Т19, Корпорація «Еталон» на Чернігівському автозаводі – Т12110, Торг. дім «Літан» на Південному машинобудівному заводі в Дніпрі – «Дніпро Т-103», «Дніпро Т-203». Заг. довж. тролейбус. ліній в містах України – 4445,8 км. Щорічно тролейбус. транспортом на 429-ти маршрутах перевозять бл. 900 млн пасажирів та здійснюють транспортну роботу в обсязі бл. 95 млн км. Тролейбусами перевозять пасажирів 48 підпр-в міського електротранспорту, що функціонують у 46-ти містах України. Заг. кількість тролейбусів нині складає бл. 3700 од., з них 46 % – вітчизн. та 54 % – іноз. вироб-ва (зокрема 20 % – виготовлені в Чехії). Роботу міського електротранспорту забезпечують 31 трамвайне та 52 тролейбус. депо. Одним із гол. різновидів М. т. є автобусний, що здійснює перевезення бл. 50 % пасажирів. Він набув поширення як у великих містах, де його використовують у поєднанні з ін. видами транспорту, так і в малих містах та смт, де є, зазвичай, осн. видом М. т. В останні десятиріччя розвинулася тенденція щодо експлуатації автобусів малої пасажиромісткості (мікроавтобусів) – маршрут. таксі. Перший у світі міський автобус з ДВЗ вийшов на маршрут 1903 у Лондоні. У містах СРСР автобусне сполучення почало розвиватися від 1924. У 1957 розпочато серій. випуск автобусів на Львівському автобусному заводі. Нині в Україні міські автобуси виробляють Львів. автобус. з-д, Луцький автомоб. з-д корпорації «Богдан Моторс», Черкаський автобусний завод, Бориспіл. (Київ. обл.) та Черніг. автозаводи у складі корпорації «Еталон», Запоріз. автомобілебуд. з-д групи компаній «УкрАвто» (див. «АвтоЗАЗ-ДЕУ»), Херсонський автоскладальний з-д «ДонґФенґ-Україна», Автобусо-тролейбусобудування Український інститут («Укравто­буспром») у Львові, Дніпровський автобусний завод, Часовоярсь­кий ремонтний завод у Донец. обл. та СП «Електронтранс» у Львові (див. також Автомобільна промисловість, Автомобільний транспорт). Окрім традицій. бензин. і дизел. автобусів, випускають автобуси, що працюють на вуглеводн. газах. Для спалювання цього палива використовують спец. двигун, що функціонує за принципом Отто, коли теплота підводиться до робочого тіла за умови постій. об’єму. В газі октан. число є вищим, а отже, досягається краща енергет. ефективність. Газові автобуси нині широко використовують в окремих державах світу. Зокрема в ЄС експлуатують бл. 13 тис. од. таких автобусів, бл. 40 % їхньої кількості припадає на Німеччину та Францію. Автобуси, що працюють на газі, вигідно відрізняються від звичай. бензин. чи дизел. автомобілів з огляду на нижчі операц. витрати та значно менші викиди забруднювачів (на 82–97 % нижче порівняно з дизел. паливом і бензином). Першу у світі підземну залізницю (метрополітен) споруджено в Лондоні 1863. Метрополітен у СРСР відкрито 1935 у Москві, в Україні 1960 введено в дію першу чергу Київського метрополітену, 1975 – Харківського метрополітену, 1995 – Дніпропетровського метрополітену. На Крюківсько­му вагонобудівному заводі (м. Кременчук Полтав. обл.) 2003 розпочато проектування першого вітчизн. поїзда для метрополітену, а 2005 – виготовлення першого гол. і проміж. вагонів. 2006 розпочато його випробування, 2009 – потяг у дослід. експлуатації на Сирец.-Печер. лінії Київ. метрополітену, 2010 – перший серій. потяг введено в експлуатацію у Київ. метрополітені. Потяг відповідає нормам європ. стандарту, має аеродинам. форму, сконструйов. з урахуванням вимог шумоізоляції, кількість пасажир. місць збільшено на 15 %. Нині вагони метрополітену проходять модернізацію на підпр-вах міст, де використовуються. Від правил. вибору різних видів М. т., конкрет. місц. умов залежить ступінь забезпеченості потреб насел. у пасажир. перевезеннях. Рухомий склад М. т. безперервно вдосконалюють: зростає його комфортабельність, провізна здатність, швидкість руху, місткість, безшумність, покращується його зовн. вигляд. З метою розв’язання транспорт. проблеми та підвищення безпеки, комфорту руху у великих містах будують підземні переходи для пішоходів, перетини транспорт. ліній споруджують у різних рівнях, транзит. транспорт виведено на кільцеві шляхи, вдосконалено орг-цію руху, сигналізацію та зв’я­зок, розосереджують роботу транспорту протягом доби (частину вантаж. перевезень здійснюють у ніч. час), вирішують питання автоматизації процесів збору виручки. Нині в Україні над удосконаленням конструкцій рухомого складу, тех. засобів електропостачання, колій. госп-ва, систем керування рухом, розробленням методів підвищення тех.-експлуа­тац. властивостей, забезпеченням зменшення забруднення довкілля працюють спец. підрозділи на галуз. з-дах, у Міського господарства Науково-дослідному та конструкторсько-технологічному інституті (Київ), наук. школи в низці закладів вищої освіти, зокрема Транспортному університеті Національному (Київ), Харківському національному університеті міського господарства ім. О. Бекетова, Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, Українському державному університеті залізничного транспорту (Харків) та Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. В. Лазаряна, політех. ун-тах Києва, Одеси, Харкова та ін. Фундатори наук. шкіл формують наук. основи моделювання й оптимізації організац.-екон. і фінанс. механізмів взаємодії перевізників із зовн. середовищем, стратегій та алгоритмів прогнозування кінцевих результатів вироб.-госп. діяльності підпр-в М. т., рац. орг-ції пасажир. перевезень на основі застосування супутник. технологій для підвищення якості та ефективності роботи міських транспорт. засобів. Враховуючи складну структуру М. т., підготовку фахівців проводять у закладах вищої освіти, що мають відповідні наук. школи та потенціал.

Літ.: Веклич В. Ф. Эффективность применения троллейбусов с управлением по системе многих единиц. К., 1969; Брамський К. Тролейбус київський і український // Пам’ятки України: історія та культура. 1998. № 3–4; Македонов Э., Мороз А. Единственная в Европе… (из истории электротранспорта в Симферополе, Алуште, Ялте). Сф., 1999; Iсаєв Л. О. В кiнцi тунелю – свiтло. Х., 2000; Гутаревич Ю. Ф., Зеркалов Д. В., Говорун А. Г. Екологія та автомобільний транспорт. К., 2006; Козлов С., Машкевич С. Київський тролейбус. К., 2009; Тархов С., Козлов К., Оландер А. Електротранспорт України. К., 2010; Більченко А. В. Будівництво транспортних тунелів і метрополітенів: Підруч. Х., 2012; Палант О. Ю., Адаменко М. І. Економіко-технічна надійність експлуатації міського електричного транспорту. Х., 2014; Богодистый П. А., Збарский Л. В., Палант А. Ю. Троллейбусы Украины. Х., 2017; Марунич В. С., Шморгун Л. Г. та ін. Організація та управління пасажирськими перевезеннями: Підруч. К., 2017; Далека В. Х., Хворост М. В., Скуріхін В. І., Скуріхін Д. І. Рухомий склад міського електричного транспорту. Механічна частина: Навч. посіб. Х., 2018.

Статтю оновлено: 2019