Кіпріанов Андрій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кіпріанов Андрій Іванович

КІПРІА́НОВ Андрій Іванович (04(16). 07. 1896, с. Руські Тишки, нині Харків. р-ну Харків. обл. – 29. 09. 1972, Київ) – фахівець у галузі хімії органічних барвників. Батько О. Кіпріанової. Д-р хім. н. (1940), проф. (1940), акад. АН УРСР (1945). Засл. діяч н. УРСР (1957). Сталін. премія (1942). Закін. Харків. ун-т (1919), де відтоді й до 1941 працював: від 1940 – проф.; водночас 1938–41 – дир. Ін-ту хімії цього Ун-ту; 1942–45 – дир. Об’єднаного ін-ту хімії АН УРСР (м. Уфа, нині Башкортостан, РФ); 1945–60 – дир., 1961–72 – зав. відділу кольору і будови орган. сполук Ін-ту орган. хімії АН УРСР (Київ). За сумісн. 1944–60 – зав. каф. орган. хімії Київ. ун-ту; 1946–57 – голова Відділ. фіз.-хім., матем. і геол. наук, 1946–48 – віце-президент АН УРСР. Вивчав зв’язок між кольором та будовою орган. сполук. Встановив, що порушення електрон. симетрії в молекулі барвника зміщує максимум поглинання у короткохвильову частину спектра (явище девіації, 1937); виявив причину сольватохромії барвників; пояснив вплив просторових перешкод у молекулах барвників на їхній колір; відкрив явище взаємодії хромофорів у бісцианінах (1964); синтезував N, N’-діоксиду 1,5-дигідроксифеназину (природ. антибіотик йодиніну, 1950) та низку нових цианінових барвників; впровадив у вироб-во нові сенсибілізатори кіноплівки – тіокарбоціаніни. 1987 АН УРСР заснувала премію його імені. У Києві іменем К. названо вулицю, на будинку, де він мешкав, встановлено мемор. дошку.

Пр.: Электронная теория в органических соединениях. 1949; Введение в электронную теорию органических соединений. 1965; 1975; Цвет и строение цианиновых красителей. 1979 (усі – Київ).

Літ.: Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биогр. справоч. Москва, 1991; Бабичев Ф., Корнілов М., Сич К., Толмачов О. Для нього не існувало другорядних справ і обов’язків // Вісн. НАНУ. 1996. № 9–10.

О. І. Толмачов

Стаття оновлена: 2013