Молокін Олександр Георгійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Молокін Олександр Георгійович


Молокін Олександр Георгійович

МОЛО́КІН Олександр Георгійович (12(24). 08. 1880, м. Вільно, нині Вільнюс – 23. 01. 1951, Харків) – архітектор. Проф. (1921). Чл. СА УРСР (1934). Навч. у С.-Пе­тер­бур. ін-ті інж. шляхів сполучення (1898–1900), закін. С.-Пе­тер­бур. ін-т цивіл. інж. (1910), де відтоді й працював асист. і викл. буд. мист-ва. У С.-Пе­тербурзі ще під час навч. розпочав проектну діяльність, 1902–05 читав лекції для робітників Путилів. з-ду. 1912–13 – асист. каф. буд. мист-ва С.-Пе­тербур. ліс. ін-ту; 1914–21 – гол. архітектор Харкова; водночас 1914–30 – у Харків. технол. ін-ті: 1923 – зав. каф. спец. арх-ри, 1923–29 – проф. цивіл. арх-ри, 1926–29 – н. с. каф. інж.-буд. наук; 1930–51 – проф., 1932–33 – зав. каф. буд. справи, 1933–41 – зав. каф. архіт. проектування, 1936–37 – декан архіт. ф-ту Харків. інж.-буд. ін-ту. Під час 2-ї світ. вій­ни мешкав і працював у Ташкенті. 1935 затв. наук. кор. Всесоюз. академії арх-ри і чл. її кабінету з історії та теорії арх-ри, 1936 обраний почес. чл.-кор. Королів. т-ва британ. архітекторів. Автор статей з питань архіт. проектування, історії укр. арх-ри. Творчість була позначена впливами модерну та конструктивізму. Серед реаліз. проектів – земська управа у м. Зарайськ (нині Моск. обл.; 1909–10), селян. поземел. банки у містах Пенза (1910–12) та Тамбов (1911–13; усі – Росія); селян. поземел. банк на вул. Єпархіальна (1912–14; нині навч. корпус Харків. пед. ун-ту, вул. Алчевських, № 29), будинок Держстраху на вул. Сумська, № 40 (1925–27; співавтори Р. Іконніков, Є. Лимар; нині навч. корпус Харків. ун-ту буд-ва і арх-ри), клуби Спілки друкарів (1925–26; нині Харків. рос. драм. театр) та працівників зв’язку (1926–27), комплекс гуртожитків (студент. м-ко «Гігант») на вул. Пушкінська, № 79 (1928–30), комплекс будинків ін-ту наук. ветеринарії (1927–28; усі – співавтор Р. Іконніков), рентґенакадемія на вул. Пушкінська, № 82 (1928–30; співавтор В. Ест­рович), повоєнна відбудова (1944) у Харкові, ІНО (нині Ун-т) у Луганську (1929–30), с.-г. технікум у м. Тирасполь (Молдова; 1930–31), пед. ін-т у м. Шепетівка (Хмельн. обл.; 1930–31), кінотеатр і пам’ятник «Загиблим на посту» у Ташкенті (1940-і рр.). У довоєн. час розробляв типові проекти сільс. Будинків культури, кінотеатрів і лікарняних комплексів, брав участь у конкурсі на проект забудови уряд. центру в Києві (1934). У 1936–37 керував бригадою з проектування та буд-ва стадіону «Динамо» у м. Ворошиловськ (нині Алчевськ Луган. обл.).

Пр.: Краткий курс оснований и фундаментов гражданских сооружений. Х., 1921; О конкурсе проектов здания Дома правительства УССР в г. Харькове // Зодчество. 1928. № 1–2; Альбом проектів будівель у колгоспах. Х., 1929; Проектирование правительственного центра в Киеве // АрхСССР. 1935. № 9; Крупноблочне будівництво і роль архітектора в ньому // Арх-ра Рад. України. 1938. № 2; Український модерн в архітектурі ХХ ст. // Там само. 1940. № 4.

Статтю оновлено: 2019