Кір - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кір

КІР – гостра вірусна хвороба людини, серед проявів якої – інтоксикація, гарячка, запалення верхніх дихальних шляхів, кон’юнктивіт, висип. Збудник К. належить до роду морбілівірусів з родини параміксовірусів. Клін. картину захворювання ще у 17 ст. докладно описав англ. лікар Т. Сіденгем, вірус 1954 виділили амер. вчені Дж. Ендерс і Т. Піблс. Єдиним джерелом збудника є хвора людина (з 2-х останніх днів інкубац. періоду до 5-го дня після появи висипу). Заразливість є найвищою до появи висипу. Інфекція передається за допомогою аероген. механізму, найчастіше при кашлі, чханні, плачі. Сприйнятливість неімунізованих осіб досягає 100 %. Діти у перші місяці життя мають короткотривалий імунітет (від матері). Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет. У доприщепний період практично кожна людина хворіла на К. Найбільшою групою ризику були діти віком до 14-ти років, чітко простежувалися зимово-весняна сезонність і хвилеподібне підвищення рівня захворюваності кожні 2–4 роки. Завдяки багаторіч. застосуванню високоефектив. вакцини захворюваність на К. у світі, зокрема й Україні, з кінця 60-х рр. 20 ст. істотно знизилася; нині частіше хворіють діти старшого віку і дорослі. Інкубац. період триває 9–17 діб. Хвороба починається з підвищення т-ри тіла до 38–39 оС, нежиті, сухого кашлю, чхання, головного болю. Згодом виникають сиплість голосу, світлобоязнь, сльозотеча, одутлість обличчя, кон’юнктивіт. На слиз. оболонці щік, найчастіше на рівні кутніх зубів, з’являються білуваті цятки з червоним вінчиком (плями Бєльського–Філатова–Копліка), які є специфіч. ознакою К. На 3–4-й день на тлі погіршення заг. стану виникає рясний розеол. висип, який перетворюється в плямистий і папульозний. Характерна етапність висипу: спочатку на обличчі та шиї, наступ. дня – на тулубі й верх. кінцівках, а ще через день – на нижніх кінцівках. Висип зберігається 3–4 доби, потім блідне й щезає в такій самій послідовності, залишаючи пігментацію й висівкоподібне лущення. Із його зникненням нормалізується т-ра тіла, минають катарал. явища. У дорослих К. зазвичай має тяжкий перебіг з крововиливами в шкіру. Можливі ускладнення: пневмонія, ларингіт, бронхіт, отит, менінгоенцефаліт тощо. К. діагностують на підставі характер. епідеміол. і клін. даних, підтверджують за допомогою вірусол. і серол. методів, останнім часом – імуноферментного (виявлення в крові антитіл до вірусу класу IgM). Неускладнений К. з легким і середньотяжким перебігом не потребує медикаментоз. лікування. Тяжкохворим призначають ліжк. режим, гігієну ротової порожнини та очей, лікар. засоби від кашлю і нежитю, вітаміни А і С, антигістамінні препарати. Антибіотики вживають діти до 3-річного віку при тяжкій формі К., хворі із супут. запал. захворюваннями, заг. виснаженням, бактерій. ускладненнями. Хворого ізолюють до 4-го дня з моменту висипу, а в разі ускладнення пневмонією – до 10-го дня. В епідем. осередку щоденно проводять профілакт. огляд і термометрію контакт. осіб; для нещеплених дітей, які не хворіли на К., встановлюють 3-тижневий карантин, їм вводять протикоровий імуноглобулін. За календарем щеплень, специфічну профілактику здійснюють живою коровою вакциною у віці 12 місяців з ревакцинацією в 6–7 років. Ліквідація захворюваності можлива за умови охоплення щепленням не менше 95 % неімун. осіб, однак з різних причин досягти цієї мети поки що не вдається. Епідеміол. ситуація залишається лабільною, час від часу виникають спалахи інфекції навіть у країнах Зх. Європи і Пн. Америки, які досягли найбільших успіхів у подоланні захворюваності на К.

Літ.: Михайлова А. М., Трішкова О. Л., Крамарєв С. О., Кочеткова О. М. Інфекційні хвороби у дітей. К., 1998; Інфекційні хвороби в загальній практиці та сімейній медицині. Т., 2007; Андрейчин М. А., Копча В. С., Крамарєв С. О. та ін. Атлас інфекційних хвороб. Т., 2010; Андрейчин М. А., Василишин З. П., Виноград Н. О. Епідеміологія. В., 2012.

М. А. Андрейчин

Стаття оновлена: 2013