Кіровоградська область

КІРОВОГРА́ДСЬКА О́БЛАСТЬ — область у центральній частині України, у межиріч­чі Дніпра та Пів­ден­ного Бугу. Площа 24,6 тис. км² (4,07 % тер. України, 11-е м. серед ін. областей). Заг. кількість наяв. насел. станом на 2001 за уточненими даними Всеукр. пере­пису становила 1 133 052 особи (22-е м. серед ін. областей; складає 91,4 % до 1989): українців — 90,13 %, росіян — 7,46 %, молдаван — 0,74 %, білорусів — 0,49 %, вірмен — 0,27 %, болгар — 0,20 %, євреїв — 0,09 %, циган — 0,08 %, азербайджанців — 0,07 %, поляків — 0,04 %. Чисельність наяв. насел. області на 1 лютого 2012 — 1 000 936, на 1 грудня 2012 — 995 955 осіб. У складі К. о. — 21 р-н (Бобринецький, Вільшанський, Гайворонський, Голованівський, Добровеличківський, Долинський, Знамʼянський, Кіровоградський, Компаніївський, Маловисківський, Новгородківський, Новоархангельський, Новомиргородський, Новоукраїнський, Олександрівський, Олександрійський, Онуфріївський, Петрівський, Світловодський, Ульяновський, Устинівський; найбільший за площею — Олександрійський, 1854 км², найменший — Вільшанський, 645 км²; найбільший за насел. — Маловисківський, за остан. пере­писом — 51 494, на грудень 2012 — 44 917 осіб, найменші — Вільшанський, від­повід­но 16 401 і 13 124, Світловодський, 16 647 і 13 052, Устинівський, 16 795 і 13 546), 4 міста обл. (Кіровоград, 254 103 і 234 419 осіб, 103 км²; Знамʼянка, 29 412 і 24 011, 14,8 км²; Олександрія, 93 357 і 82 863, 55 км²; Світловодськ, 50 094 і 46 673, 45 км²) і 8 рай. (Бобринець, Гайворон, Долинська, Мала Виска, Новомиргород, Новоукраїнка, Помічна Добровеличків. р-ну, Ульяновка) значе­н­ня, 26 смт (Нове Кіровогр. міськради, Знамʼянка Друга Знамʼян. міськради, Димитрове та Пантаївка Олександрій. міськради, Власівка Світловод. міськради, Вільшанка, Завалля та Салькове Гайворон. р-ну, Голованівськ, Побузьке Голованів. р-ну, Добровеличківка, Молодіжне Долин. р-ну, Компаніївка, Смоліне Маловисків. р-ну, Новгородка, Новоархангельськ, Капітанівка Новомиргород. р-ну, Олександрівка, Єлизаветградка Олександрів. р-ну, Нова Прага та Приютівка Олександрій. р-ну, Онуфріївка, Павлиш Онуфріїв. р-ну, Петрове, Балахівка Петрів. р-ну, Устинівка), 1014 сільс. насел. пунктів. Густота 40,5 осіб на 1 км². Міське насел. становить 62 %, сільс. — 38 %. 88 % жит. вважають рідною укр., 10 % — російської мови. Статус істор. насел. місць мають Кірово­град, Бобринець, Новомиргород, Новоукраїнка, Олександрія та смт Нова Прага. Функції адм. центру виконує Кірово­град.

На Пн. межує з Черкас., на Пн. Сх. — з Полтав., на Сх. і Пд. Сх. — з Дні­проп., на Пд. — з Микол., на Пд. Зх. — з Одес., на Зх. — з Вінн. областями. Протяжність з Пн. на Пд. бл. 148 км, із Зх. на Сх. — 335 км. Крайні точки: Пн. — 49°05´ пн. ш. (смт Власівка Світловод. міськради), Пд. — 47°46´ пн. ш. (с. Юрʼївка Бобринец. р-ну), Зх. — 29°48´ сх. д. (с. Котовка Гайворон. р-ну), Сх. — 29°48´ сх. д. (с. Куцеволівка Онуфріїв. р-ну). 1989 В. Шевченко встановив, що побл. смт Добровеличківка роз­таш. Гео­графічний центр України (за ін. даними — у с. Марʼянівка Шполян. р-ну Черкас. обл.). У гео­структур. від­ношен­ні тер. К. о. лежить у межах центр. частини Українського щита — пере­важно Кіровогр., на Зх. — Бузько-Росин., у крайній сх. частині — Придні­пров. мега­блоків. Центр. частину Кіровогр. мега­блоку складають масиви інтрузив. порід новоукр. та корсунь-новомиргород. палео­протерозой. комплексів — трахітоїдні граніти й анортозит-рапаківі­граніт. формації, осн. породи якої утворюють великі власні масиви (Новомиргородський та ін.) з числен. рудо­проявами фосфат-титан. і титан. руд. Облямува­н­ня інтрузив. масивів пред­ставлено різноманіт. за складом гнейсами інгуло-інгулец. серії палео­протерозою. Будова сх. частини мега­блоку ускладнена величез. масивами гранітів, що роз­міщені серед полів гнейсів. Крайня сх. частина Кіровогр. мега­блоку характеризується роз­витком гранітно-купол. структур. Геол. будова кри­сталіч. фундаменту ускладнена числен. роз­рив. поруше­н­нями різного напрямку. До деяких приурочені лужні метасоматити, а також дайки осн. і ультраосн. порід дайк. комплексу мезо­протерозой. віку. Остан­ні утворюють протяжні та витримані на десятки кілометрів поля пн.-зх. і субширот. напрямку (Знамʼян., Устинівське). Осад. чохол потуж. від кількох до 150 м залягає на денуд. поверх­ні фундаменту, в будові якого на всій тер. беруть участь кайнозой., лише на край. Пн. Зх. — також мезозой. від­клади. Палеоген пред­ставлений пісками, бурим вугі­л­лям, глинами, мергелями, неоген — піщано-глинистими від­кладами. Поширені неоген-нижньоантропоген. червонобурі глини. Серед антропоген. від­кладів — леси на плато та давній і сучас. алювій у річк. долинах. К. о. лежить на Придні­провській височині. Специфіч. рисою геол. будови області є наявність в Олександрів. р-ні Бовтиської астроблеми — імпакт. структури косміч. походже­н­ня у кри­сталіч. від­кладах із кратером, вік якого становить 76 млн р. Глиб. кратера 1,1 км, нижня його частина виповнена осад. брекчією, глинами та горючими сланцями палеоген. віку, вище залягає звичай. для цієї тер. роз­різ порід палеогену, але під­вищеної потужності. Така структура є заг.-світ. еталоном кратерів з центр. під­ня­т­тям. Поверх­ня К. о. — під­вищена пологохвиляста лесова рівнина, роз­членована долинами річок, ярами та балками. Горизонтал. роз­членува­н­ня у пн.-сх. частині області до 0,3 км/км². Найвища точка — побл. с. Великі Луки Новоукр. р-ну (269 м), найнижча — на Пд., у заплаві долини р. Інгул (39 м). Подекуди на річк. терасах поширені еолові форми рельєфу. У пн.-сх. частині зу­стрічаються рівнини гляціал. походже­н­ня. На тер. області налічується 270 родовищ корис. копалин. Мінерально-сировин­на база тут на 15,7 % складається з паливно-енергет. корис. копалин, на 57,7 % — із сировини для виробництва буд. матеріалів, 26 % заг. запасів надр становлять руди чорних, кольор. і рідкіс. металів, а також прісні та мінерал. води. У К. о. роз­ві­дано низку родовищ бурого вугі­л­ля (частина Дні­провського буровугільного басейну). Освоєно Новомиргород. та Олександрій. вуглевидобувні р-ни, з яких нині вуглевидобуток ведеться лише в остан­ньому, зокрема Морозів. роз­різі. Є поклади горючих сланців (Бовтиське родовище горючих сланців), торфу (Маловисків. і Великовисків. родовища містять низин. тип торфу з зольністю 33 % та тепло­провід­ністю 5158 ккал/кг; екс­плуатуються також родовища в долинах річок побл. Новомиргорода та смт Онуфріївка). На Сх. області роз­робляють поклади заліз. руди, зокрема й залізистих кварцитів (Артемів., Ган­нів., Горіхів., Петрів. і Попельнаст. родовища Криворізького залізорудного басейну), на Побуж­жі — нікелево-хромових руд (Грушків., Деренюх., Капітанків. і Липовеньків. родовища), а також графіту (Завал­лівське родовище графіту). Є поклади титан. руд (Бирзулів., Лекарівське). Буд. матеріали: сірий і рожевий граніт, габро, лабрадорит, кварцит, мергель, вогнетривкі та цегельно-черепичні глини, каолін, пісковики, піски. Із 66-ти детально ви­вчених родовищ буд. каменю нині екс­плуатують 29. У К. о. роз­таш. майже вся мінерально-сировин­на база урану України (Ватутін., Мічурін. і Северин. родовища). Виявлено понад 10 золоторуд. проявів, у окремих пробах міститься до 400 г золота на 1 т породи (Клинців. і Юрʼїв. родовища). Наявні рудо­прояви платини, вольфраму, олова, танталу, ніобію. В остан­ні роки зна­йдено велике Полохів. родовище літію. Клімат помірно континентальний. З Пд. Зх. на Пн. Сх. проходить смуга високого атмо­сфер. тиску (вісь Воєйкова), на Пн. від якої пере­важають вологі повітр. маси, що їх приносять зх. вітри з Атлантич. океану, на Пд. — континент. повітряні маси. Зима мʼяка, з частими від­лигами, літо тепле, сухе. Пере­січна температура січня від –5,2 °С на Пд. до –5,8 °С на Пн. Сх., липня — від­повід­но +21,0 °С і +20,5 °С. Тривалість без­мороз. періоду 160–170 днів, сума актив. т-р 2850–3140 °С. Опадів 480–600 мм на рік. Не­сприятливі кліматичні явища: посухи, суховії, пилові бурі, град, зливи. У К. о. — 152 річки протяжністю понад 10 км (з них 37 — понад 25 км), 412 — 3–10 км, від­повід­но їхня заг. довж. — 3742 та 2162 км. Струмків та ручаїв протяжністю 1–3 км — 640, менше 1 км — 395, від­повід­но їхня заг. довж. — 1111 та 219 км. Густота гідрогр. мережі 0,29 км/км². 36 % протяжності водотоків області є пере­сихаючими. Річки К. о. належать до бас. Дні­пра (протікає на Пн. Сх., на ньому побудовані Кременчуцьке водо­сховище та Дні­продзержинське водо­сховище) — Тясмин, Мок­рий Ташлик; Цибульник, Омельник; Інгулець, Камʼянка, Бешка, Верблюжка, Зелена, Жовта, Бокова, Боковенька — та Пд. Бугу (на Зх. пере­тинає Гайворон. р-н) — Яланець, Синиця; Синюха, Велика Вись, Мала Вись, Турія, Кільтінь, Кагарлик, Ятрань, Сухий Ташлик, Чорний Ташлик, Помічна; Велика Корабельна, Гнилий Яланець, Громоклія, Мертвовід; Інгул, Аджамка, Камʼянка, Сугоклія, Бобринець, Березівка. Створ. значну кількість водо­сховищ, зокрема Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське, Тернівське, Кірово­градське, Олександрійське, Інгульське. Функціонує водовід Дні­про (від Світловодська) — Кірово­град. Поверх­невими водами вкрито 76 тис. га (3,1 % від тер. області), болотами — 10,5 тис. га (0,4 %). У лісо­степ. частині області пере­важають чорноземи типові середньо- і малогумусні, опідзолені (95 % площі), ясно-сірі та сірі лісові ґрунти; у степовій — чорноземи звичайні середньо- і малогумусні (95 % площі). У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні ґрунти; у заплавах річок можуть зу­стрічатися галоген­ні ґрунти, є ділянки слабозакріплених пісків. За ступенем природ. родючості ґрунтів К. о. посідає 4-е м. в Україні. Своєрідність природ. рослин. покриву та фауни Кірово­градщини об­умовлені її геогр. положе­н­ням на пд. від­рогах Придні­пров. височини в межах пд. прав­обереж. лісо­степу та пн. прав­обереж. степу. Сучас. рослин. покрив знач. мірою транс­формований, його роз­міще­н­ня є нерівномірним. Природ. рослин. покрив за­ймає 15–16 % пл. тер. області. Пред­ставлені ліс., степ., лучний, болот. і водний типи рослин­ності. Ліс. рослин­ність вкриває бл. 6 % пл. тер. області, луки — бл. 9 %, степ. ділянки — менше 1 %, болота — 0,4 %, кри­сталічні від­слоне­н­ня — 0,25 %, піски — 0,1 %. Зонал. типами рослин­ності є мезофіл. широколистяні ліси та степи. Корін­ні плакорні масиви широколистяних лісів — у лісо­степ. частині. На решті тер. у верхівʼях балок трапляються невеликі байрачні ліси. Ліс. ценози характеризуються мішаними дерево­станами з домінува­н­ням дуба звичайного. У дерев. ярусах спів­домінують граб звичайний, ясен високий, клен гостролистий, липа серцелиста. В центр. і пн. частинах області пере­важають грабово-дубові, дубові, ясене-дубові ліси, у Придні­провʼї — липово-дубові та кленово-липово-дубові. У лісо­степ. частині поширені рідкісні рослин­ні угрупова­н­ня: дубові ліси кизилові, мішано-дубові ліси ведмежоцибулеві, грабово-дубові ліси яглицеві, волосистоосокові. На борових терасах Дні­пра та Тясмину трапляються різновік. культури сосново-дубових лісів. У долинах річок зу­стрічаються несформов. вербові та осиково-вербові ценози. У бас. Тясмину локально поширені вільшняки. Сучасна степ. рослин­ність пере­буває у ди­гресив. стані та характеризується локал. пошире­н­ням на схилах балок і річк. долин. Плакорні степи практично не збереглися. Даний тип рослин­ності пред­ставлений лучними, справж., чагарник. і петрофіт. степами. Петрофітно-степ. комплекси приурочені до кри­сталіч. від­слонень у басейнах Пд. Бугу, Синюхи, Чорного Ташлика, Плетеного Ташлика, Інгульця. На більшій частині — різнотравно-типчаково-ковилові степи, на Пд. — типчаково-ковилові степи зі знач. участю різнотравʼя. Чагарник. степи пред­ставлені різнотравно-злаково-чагарниковими угрупова­н­нями мигдалю низького, карагани кущової, зіноваті ав­стрійської, спіреї звіробоєлистої. Особливість рослин. покриву петрофітно-степ. комплексів — по­єд­на­н­ня всіх стадій роз­витку рослин. угруповань. Серед петрофітів — авринія скельна, гвоздика бузька, очиток Борисової, цибуля Пачоського, ефедра двоколоскова, у роз­щілинах — аспленій волосовидний, щитник жіночий та ін. На жорствуватому субстраті сформовані чагарниково-дернин­но-злакові угрупова­н­ня кизильника чорноплідного, вишні степової, карагани кущової, мигдалю низького, костриці валіської. Лучна та болотна рослин­ність поширені фрагментарно. Лучна рослин­ність пред­ставлена пере­важно справж., остепненими та болот. луками, які утворюють в заплавах еколого-динамічні ряди. Трапляються засолені луки з характер. галофіт. рослин. угрупова­н­нями. Характерними є заплавні травʼяні евтрофні болота. В бас. Тясмину зу­стрічаються фрагменти ліс. боліт з вільхою чорною. У витоках Тясмину та Інгульця збереглися рідкісні релікт. угрупова­н­ня хвощу великого. До Червоної книги України занесено 55 рідкіс. видів вищих судин. рослин і 8 видів грибів, до Зеленої книги України — 12 рідкіс. рослин. угруповань. Фауна хребетних К. о. включає: 279 видів птахів, 65 — ссавців, 61 — риб, 13 — рептилій, 11 — земноводних. Типовими пред­ставниками природ. біо­топів є козуля європейська, дикий кабан, лисиця звичайна, вовк звичайний, борсук, горностай, куниця лісова, кріт звичайний, їжак звичайний, заєць-русак, лунь польовий, канюк степовий, боривітер звичайний, куріпка сіра, пере­пілка, жайворонки чубатий, степовий, малий, щеврик польовий, одуд, зозуля, сойка, синиця велика, горихвістка звичайна, вуж звичайний, гадюка Нікольського, гадюка степова східна, полоз жовточеревий, ящірки прудка та зелена, жаби травʼяна й озерна, ропуха звичайна, квакша, тритон звичайний, жук-олень, жук-носоріг, красотіл пахучий, коник сірий, кобилка степова, жуки-чорнотілки, сколія степова, дикі бджоли, джмелі глинистий, вірменський, пахучий, червонуватий, махаон, парусник-подалірій, волове очко та ін. З числа поширених на тер. області тварин до Червоної книги України включено 108 видів. Заг. пл. територій і обʼєктів природно-заповід. фонду 11,5 тис. га. У К. о. — заг.-держ. значе­н­ня — заказники Войнівський (Новоукр. р-н), Когутівка (Новоархангел. р-н), Миколаївський (Олександрів. р-н), Монастирище (Устинів. р-н), Чорноліський (Знамʼян. р-н), Чорноташлицький (Вільшан. р-н; усі — ландшафтні), Велика стінка (Онуфріїв. р-н, ліс.), Бог­данівська балка (Бобринец. р-н), Боковеньківська балка (Долин. р-н), Бузове (Онуфріїв. р-н), Власівська балка (Петрів. р-н), Гранітний степ (Долин. р-н), Лікарівський (Олександрій. р-н), Садківський степ (Устинів. р-н), Цюпина балка (Світловод. р-н), Шурхи (Новгородків. р-н; усі — ботан.), Бандурівські ставки (Гайворон. р-н), Редьчине (Олександрів. р-н; обидва — орнітол.), Велика Вись (Новомиргород. р-н, гідрол.), Полозова балка (Долин. р-н, заг.-зоол.), памʼятки природи Витоки річки Інгулець (Знамʼян. р-н, комплексна), Чорний ліс (Знамʼян. р-н, гідрол.), памʼятки садово-парк. мистецтва Хутір Надія (Кіровогр. р-н), Онуфріївський парк, дендрол. парк Веселі Боковеньки (Долин. р-н).

Найбільш ранні стоянки первіс. людей на тер. К. о. від­криті у Новомиргород. р-ні. Побл. с. Андріївка виявлені матеріали, що від­носяться до періоду серед. палеоліту (60 тис. р. тому). Стоянки цього ж періоду також від­криті побл. сіл Коробчине, Троянове, Рубаний Міст. Знахідки доби серед. і пізнього палеоліту ві­домі побл. сіл Мала Скелева Світловод. р-ну, Лікареве Новомиргород. р-ну та Володимирівка Новоархангел. р-ну. Памʼятки епохи мезоліту (9–6 тис. до н. е.) досліджені побл. сіл Володимирівка Новоархангел. р-ну, Морозівка Олександрій. р-ну, Андріївка, Бирзулове, Жовтневе, Камʼянка, Каніж і Мартоноша Новомиргород. р-ну; неоліт. поселе­н­ня (6–4 тис. до н. е.) — побл. с. Калмазове Вільшан. р-ну, с. Жакчик і смт Зава­л­ля Гайворон. р-ну, сіл Пере­гонівка Голованів. р-ну, Володимирівка Новоархангел. р-ну, Дереївка й Успенка Онуфріїв. р-ну, Табурище Світловод. р-ну. Поширеними на тер. області є памʼятки епохи енеоліту (2-а пол. 4 — поч. 3 тис. до н. е.). У бас. Пд. Бугу, Синюхи, Великої Висі зосереджені старожитності трипіл. культури. Найві­доміші з них — побл. сіл Володимирівка та Небелівка Новоархангел. р-ну, Андріївка, Лікареве, Петроострів Новомиргород. р-ну, Сабатинівка та Данилова Балка Ульянов. р-ну, Михайлівка Добровеличків. р-ну, смт Зава­л­ля. Памʼятки середньостогів. культури виявлені побл. с. Чечеліївка Петрів. р-ну, Олександрії та с. Дереївка Онуфріїв. р-ну. Дослідники виділили окрему дереїв. культуру середньостогів. культурно-істор. спільності. Знахідки доби бронзи (3 — поч. 1 тис. до н. е.) на тер. області ві­домі з памʼяток побл. Світловодська, смт Онуфріївка, сіл Сугакове Долин. р-ну, Софіївка Компаніїв. р-ну, Звенигородка та Головківка Олександрій. р-ну, Велика Андрусівка Світловод. р-ну та Дереївка Онуфріїв. р-ну. Поселе­н­ня побл. с. Сабатинівка Ульянов. р-ну дало назву поширеній археол. культурі доби пізньої бронзи. Памʼятки кім­мерій. часу (9–7 ст. до н. е.) на Кірово­градщині роз­копано побл. сіл Чечеліївка, Водяне Петрів. р-ну та Димитрове Олександрій. р-ну. У Чорному лісі побл. Знамʼянки 1949 О. Тереножкін від­крив чорноліс. культуру пере­дскіф. часу. На Кірово­градщині досліджено велику кількість скіф. памʼяток. 1763 на тер. сучас. Знамʼян. р-ну був роз­копаний Мельгунов. курган (Лита Могила), який заклав основи вітчизн. археології. Унікал. скіф. знахідки виявлені у курганах побл. сіл Івангород Олександрів. р-ну, Медерове Кіровогр. р-ну та Защита Новомиргород. р-ну. Поселе­н­ня та ґрунт. могильник скіф. культури роз­копано побл. с. Заломи Знамʼян. р-ну. Ще один скіф. ґрунт. могильник досліджено в Світловодську. У К. о. виявлено 6 скіф. камʼяних баб, які зберігаються в Кіровогр. обл. крає­знав. музеї (найбільша колекція скіф. антропоморф. статуй у світі). Сармат. старожитності ві­домі побл. сіл Цвітне Олександрів. р-ну, Губівка Компаніїв. р-ну, Головківка Олександрій. р-ну, Світловодська, Новомиргорода та смт Вільшанка. Побл. с. Калантаїв Світловод. р-ну досліджено єдиний у регіоні сармат. ґрунт. могильник. На землях Новомиргород., Новоархангел., Голованів., Ульянов., Гайворон., Олександрів. та Знамʼян. р-нів зафіксовано памʼятки черняхів. культури. У 1950-х рр. побл. с. Пеньківка Світловод. р-ну від­крито поселе­н­ня епохи великого словʼян. пере­селе­н­ня, яке дало назву словʼян. пеньків. культурі. Наук. цін­ність становлять золоті речі т. зв. Глодоського скарбу, який виявлено побл. с. Глодоси Новоукр. р-ну в похован­ні знат. особи (можливо, князя) кін. 7 — поч. 8 ст. У 9 ст. степами сучас. К. о. пролягав шлях міграції давніх угрів на Балкани. Їхні похова­н­ня з унікал. сріб. прикрасами зна­йдені побл. с. Суботці Знамʼян. р-ну. Памʼятки києво-руського періоду зна­йдено на тер. Новоархангел., Світловод., Олександрів. та Онуфріїв. р-нів. Від 2-ї пол. 13 ст. до поч. 1360-х рр. значна частина сучас. Кірово­градщини входила до складу Золотої Орди. 1362 побл. ниніш. с. Торговиця Новоархангел. р-ну від­булася знаменита битва на Синіх Водах, у ході якої великий князь литовський Ольґерд уперше роз­громив орди татар. ханів Хаджибея, Кутлубуги і Димийтера. 1997 побл. Торговиці зна­йдено рештки золотоордин. міста. Впродовж 1-ї пол. 15 ст. усю сучасну тер. Кірово­градщини при­єд­нано до Великого князівства Литовського. У серед. 15 ст. на його пд. рубежах зʼявилося Крим. ханство, зовн. політика якого кілька століть ви­значала історію Пн. Причорноморʼя. У 15 — 1-й пол. 17 ст. через край проходив Чорний шлях — не лише осн. маршрут турец.-татар. походів на укр. землі, а й одна з торг. артерій, що зʼ­єд­нувала Пн. Причорноморʼя та Крим із Зх. Європою. Минуле К. о. тісно повʼязане з історією укр. козацтва та Запороз. Січі, яка утворилася в серед. 16 ст. На берегах Тясмину, Інгулу, Інгульця та їхніх приток у сучас. зх., пн. і сх. р-нах були мислив., рибал. та бортні промисли запорожців. У цей час тер. області між Дні­пром і Синюхою вже пере­бувала під контролем Війська Запорозького. 1572 їхній статус як запороз. вольностей затвердив король Речі Посполитої Сиґізмунд ІІ Авґуст, а 1576 під­твердив Стефан Баторій. У 2-й пол. 16 ст. на тер. сучас. К. о. влада Коша поширювалася просторами від Крилова на Дні­прі (нині Світловодськ) до с. Торговиця на Синюсі. Козаки могли вільно селитися вздовж Дні­пра, в бас. Тясмину, Ірклії, Цибульника, Омельника, Інгулу, Інгульця, Великої Висі, Сухого та Чорного Ташлика, а також поруч з лісами Чутою, Чорним і Нерубаєм. Тоді ж правлячі кола Речі Посполитої посилили тиск на укр. землі. Польс. шляхта заволоділа землями на Пд. Київського (пн. і пн.-сх. території сучас. Світловод., Олександрій., Олександрів. та Новомиргород. р-нів) і Сх. Брацлавського (сучасні Гайворон., Голованів., Ульянов. та зх. частини Новоархангел. і Вільшан. р-нів) воєводств. У писем. джерелах 1-ї пол. 17 ст. із великих поселень краю згадуються м-ка Торговиця та Крилів. Остан­нє користувалося Маґдебур. правом. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­ста­н­нях, які очолювали С. Наливайко, М. Жмайло, І. Сулима та П. Бут, і Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 6 травня 1648 у ході битви на Жовтих Водах в ур­очищі Княжі Байраки (нині побл. с. Попельнасте Олександрій. р-ну) козац. військо наздогнало польс. кавалерію та майже повністю її знищило. Від­повід­но до полк.-сотен. устрою, який започаткував у червні 1648 Б. Хмельницький, сх. частина сучас. Онуфріїв. р-ну уві­йшла до складу Полтав. полку, зх. простори Новоархангел. і Вільшан. р-нів, а також Голованів., Ульянов. і Гайворон. р-ни — до Торговиц. й Бершад. сотень Уман. полку, частина тер. Олександрій. р-ну та майже повністю всі землі Олександрів. і Світловод. р-нів — до Чигирин. полку, Крилів став сотен. центром. У 1650-х рр. с. Бірки (нині Олександрів. р-ну) деякий час було резиденцією Б. Хмельницького. Період Руїни в історії області ви­значили події, повʼязані з антигеть­ман. ви­ступом Д. Сулими, що роз­почався в Торговиці на­прикінці лютого 1664, з числен. сутичками з татарами, з Чигирин. походами 1677 і 1678 та поділом укр. земель між Моск. царством і Річчю Посполитою. За умовами «Вічного миру» кордон між державами про­йшов сучас. тер. області. Річ Посполита закріпила за собою пн. частини Світловод., Олександрів. і Новомиргород. р-нів, а також землі на Зх. від Синюхи, Моск. царство ж встановило контроль над ін. тер. сучас. Кірово­градщини. У 1-й пол. 18 ст. роз­почалося активне освоє­н­ня прав­обереж­жя Запороз. вольностей, тобто сучас. К. о. Особливе місце в освоєн­ні краю належить козакам і селянам з Миргородщини та Полтавщини. На поч. 1730-х рр. через стихійну колонізацію вже налічувалося понад 40 поселень. У цей час Рос. імперія взяла освоє­н­ня пн. земель Запороз. вольностей — т. зв. Задні­провʼя — під свій контроль. Багато для заселе­н­ня краю зробили Миргород. полковник В. Капніст і його сподвижники — Д. Звенигородський, С. Сич, Л. Сагайдачний і Й. Чечель. Їхніми зуси­л­лями заселено та роз­будовано Крилів, Андрусівку, Калантаєв, Глинськ, Цибулеве, Новий Миргород (Новомиргород), Петроострів, Архангелогород (Новоархангельськ), Усівку (Олександрію). 1742 В. Капніст і Д. Звенигородський керували будівництвом Архангелогород. земляної фортеці-укріпле­н­ня. 1743 Задні­пров. місця офіційно закріпили за Миргород. і Полтав. козац. полками. На серед. 18 ст. значна частина сучас. К. о. вже була освоєною в ході нар. і уряд. колонізацій. Її землі офіційно стали під­контрольними адміністрації Миргород. полку. На Задні­провʼї були утвор. Потоц., Кременчуц., Власів., Крилів., Цибулів. й Архангелогород. сотні, що охоплювали сучасні пн.-сх., пн. і пн.-зх. р-ни області. Тер. сучас. Онуфріїв. р-ну пере­важно входила до Келебердян. сотні Полтав. полку. 1752 Крилів., Цибулів. й Архангелогород. сотні скасували, а на їхній тер. роз­почали поселе­н­ня вихідців із Балкан і утворили військ.-адм. одиницю — Нова Сербія. 1754 для захисту новосерб. поселень з Пд. побудовано фортецю св. Єлизавети, довкола якої згодом виникло м. Єлисавет­град (нині Кірово­град). За рік до того, на Пд. від Нової Сербії почали виникати укр. поселе­н­ня, які 1754 стали сотен. слободами Слобід. козац. полку. 1764 Нова Сербія та Слобід. козац. полк були скасовані, а їхні тер. під на­звою Єлисаветгр. провінція вві­йшли до складу ново­створеної Новорос. губ. 1784–95 колишня Єлисаветгр. провінція знаходилася в межах Катеринослав. намісництва. 1793–96 зх. р-ни сучас. К. о. пере­бували в складі Брацлав. намісництва, 1795–96 майже всі землі області — Вознесен. і Катеринослав. намісництв. 1796 більшість р-нів сучас. К. о. уві­йшли до складу Новорос., зх. р-ни — до Поділ., а частина тер. пн. і пн.-сх. р-нів — до Київ. губ. 1802 зі складу Новорос. губ. була виділена Микол. (від 1803 — Херсон.) губ. 1806 створ. Єлисаветгр. і Олександрій. пов., які охоплювали більшість тер. сучас. К. о. Від 1802 сх. частина сучас. Олександрій. і Онуфріїв. р-нів пере­бувала в межах Верх­ньодні­пров. пов. Катеринослав. губ. 1817–66 значна частина сучас. К. о. входила до складу 8-ми округів Новорос. (Херсон.) поселе­н­ня кавалерії. 1828 у складі Херсон. губ. замість Єлисаветгр. (1865 від­новлений) і частини Ольвіопіл. пов. був створ. Бобринец. пов. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. землі сучас. К. о. належали Херсон., Київ. та Поділ. губ. Найбільшими містами краю були Єлисавет­град, Олександрія та Бобринець. Основу економіки становило с. госп-во, орієнтоване на вирощува­н­ня зернових і цукр. буряків та від­годівлю худоби. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. З історією Кірово­градщини повʼязана діяльність Н. Махна, М. Григорʼєва, А. Гулого-Гуленка, П. Хмари, К. Блакитного, М. Скляра та ін. отаманів. На поч. 1921 осн. частина сучас. К. о. знаходилася в Єлисаветгр. пов. Микол. губ., Олександрій. і Чигирин. пов. Кременчуц. губ. та у Первомай. і Балт. пов. Одес. губ. Невеликі частини Кірово­градщини пере­бували у Гайсин. пов. Поділ. губ., Уман. пов. Київ. губ. та у Верх­ньодні­пров. пов. Катеринослав. губ. У жовтні 1922 Єлисаветгр. пов. уві­йшов до Одес., а Олександрій. — до Катеринослав. губ. 7 березня 1923 Єлисаветгр. і Олександрій. пов. реорганізовані в Єлисаветгр. (від 1924 — Зіновʼєв.; 13 р-нів) і Олександрій. (14 р-нів) округи. 1925 скасовано губерн. поділ, а Олександрій. округ роз­ділено між Зіновʼєв., Кременчуц. і Криворіз. округами. Руйнува­н­ня звич. укладу селян. життя, яке роз­почалося з утворе­н­ня колектив. госп-в, не оминуло й тер. сучас. Кірово­градщини. Значна кількість селян чинила опір проведен­ню примус. колективізації. Як і в ін. регіонах, тут поряд із пере­селе­н­ням на Урал, до Сибіру, Казах­стану в боротьбі з селянством влада за­стосувала терор голодом. Прямими наслідками голодомору 1932–33 було масове вимира­н­ня населе­н­ня, спустоше­н­ня сіл, страхітлива роз­руха. Так, лише на одній вулиці (нині Партизанська) колиш. райцентру Єлизавет­градка 1932–33 померло 73 особи. У с. Букварка Олександрів. р-ну вимер увесь куток Ламанівка; у с. Високі Байраки Зіновʼєв. (нині Кіровогр.) р-ну на весну 1933 з 405 хат 226 були порожніми, з 2758 осіб, які проживали 1931, залишилося на травень 1932 лише 1771 особа; у с. Сасівка Зіновʼєв. р-ну з 2272 жит. на весну 1932 проживало 1243 особи; у с. Козирівка Зіновʼєв. р-ну станом на 31 травня 1932 з 460 дворів, що були 1931, залишилося 180, значну частину порож. хат зруйновано, вікон­ні та дверні рами вийнято та викори­стано як паливо. Така ж картина спо­стерігалася у всіх селах області. Тому від серед. 1933 на тер. сучас. К. о. роз­почався процес «до­приселе­н­ня в степ. р-ни». Згідно з по­становою Політбюро ЦК КП(б)У від 11 вересня 1933 встановлено норми «до­приселе­н­ня» до Великовисків. р-ну в кількості 1000 родин, Знамʼянського — 1500, Хмілівського — 500, Новоукр. — 500, Устинів. — 500. Від­повід­но до «Плану пора­йон­ного роз­міще­н­ня в областях УРСР пере­селенців з інших регіонів СРСР» за вересень 1933 до Рівнян. р-ну планувалося пере­селити 800, Компаніїв. — 900, Зіновʼєв. — 700 осіб з пн. і центр. областей Росії. На­прикінці 1933 — на поч. 1934 до Зіновʼєв. р-ну пере­селено 2857, до Компаніїв. — 2729, до Знамʼян. — 1613, до Великовисків. — 4305, Новоукр. — 5491 селянина із Білорусі. Під час голодомору в краї померло 42 043 особи. 1932 частина тер. сучас. К. о. уві­йшла до Київ., а ін. — до Одес. обл. 1937 частина р-нів, що пере­бувала у складі Одес. обл., ві­ді­йшла до Дні­проп. і Микол. обл. Історія К. о. без­посередньо роз­починається 10 січня 1939, коли її було створ. водночас із Запоріз. і Сум. обл. До неї уві­йшли Кірово­град, Аджам., Бобринец., Витязів., Долин., Єлисавет­градків., Знамʼян., Кіровогр., Компаніїв., Новгородків., Новопраз., Олександрій., Петрів., Устинів. р-ни Микол. обл., Великовисків., Добровеличків., Маловисків., Новоархангел., Новомиргород., Новоукр., Піщанобрід., Рівнян., Тишків., Хмелів. р-ни Одес. обл., Златопіл., Камʼян., Олександрів., Під­висоц., Чигирин. р-ни Київ. обл., Новогеоргіїв. і Онуфріїв. р-ни Полтав. обл. На поч. рад.-нім. війни на тер. області були оточені залишки 6-ї й 12-ї армій Пд.-Зх. фронту. В полон потрапило 103 тис. солдатів і офіцерів, зокрема й командарми І. Музиченко та П. Понєдєлін. Під час нім.-фашист. окупації (8 серпня 1941 — 21 березня 1944) пере­важна частина області — у складі Микол. ген. округу рейхскомісаріату «Україна». Вона була роз­ділена на 7 гебітів: Бобринец. (Бобринец., Рівнян., Устинів., Витязів. р-ни), Гайворон. (Гайворон., Голованів., Грушків., Новоархангел., Під­висоц. р-ни), Долин. (Долин., Новопраз., Новгородків., Петрів. р-ни), Кіровогр. (Кіровогр., Аджам., Великовисків., Компаніїв. р-ни), Новомиргород. (Новомиргород., Хмелів., Маловисків., Новоукр., Златопіл. р-ни), Олександрів. (Олександрів., Єлисавет­градків., Камʼян. і Чигирин. р-ни), Олександрій. (Олександрій., Онуфріїв., Знамʼян. р-ни). Добровеличків., Піщанобрід. і Тишків. р-ни входили до гебіту з центром у м. Первомайськ (Микол. обл.). Прав­обережна від­носно Пд. Бугу частина Гайворон. р-ну пере­бувала у складі Транс­ністрії — окупац. території, під­порядк. румун. командуван­ню. Діяло рад. під­пі­л­ля. У роки 2-ї світової війни Кірово­градщина втратила 92 860 осіб. Звільнена в ході Кірово­градської на­ступальної операції. В оборон. і на­ступал. боях загинуло 152 155 осіб, майже 400 визволителів області удостоєні зва­н­ня Героя Рад. Союзу. У ході боїв на Кірово­градщині 11 військ. зʼ­єд­нань і частин отримали найменува­н­ня «Олександрійських», 18 — «Знамʼянських», 23 — «Кірово­градських» і 7 — «Новоукраїнських». 1958 К. о. нагороджено орденом Леніна. 1960 остаточно ви­значилися межі області, а 1968 — адм.-тер. структура (подальші не­значні земел. пере­діли проходили тільки на рівні сільрад). 1945–59 існував Червонокамʼян. р-н, який був ви­окремлений з Олександрій. р-ну (По­станова оргкомітету ВР УРСР про роз­укрупне­н­ня остан­нього датувалася ще 28 січня 1939, але від­повід. указ Президії ВР УРСР ви­йшов 17 січня 1945, тому в документах воєн. періоду Червонокамʼян. р-н не фігурує). 1954 Златопіл., Камʼян., Чигирин. р-ни ві­ді­йшли до ново­утвор. Черкас. обл., а до К. о. того ж року при­єд­нано Вільшан., Гайворон., Голованів., Ульянов. (колиш. Грушківський) р-ни Одес. обл. 1957 ліквідовано Тишків. (при­єд­нано до Добровеличківського), 1958 — Великовисків. (роз­ділено між Кіровогр., Маловисків. і Новомиргород.), 1959 — Аджам. (при­єд­нано до Кіровогр.), Під­висоц. (роз­ділено між Голованів. і Новоархангел.), Витязів., Єлизавет­градків. і Піщанобрід. (ві­ді­йшли до Бобринец., Вільшан., Знамʼян., Кіровогр., Новоукр., Олександрів., Рівнян.) р-ни. 1959 Новомиргород. р-н укрупнено за рахунок м. Златопіль (того ж року при­єд­нано до Новомиргорода), 9-ти сільрад Златопіл. р-ну та Пастер. сільради Камʼян. р-ну Черкас. обл. У квітні 1962 Іваноблагодатнів. сільраду Маловисків. р-ну пере­дано до складу Кіровогр. р-ну, а Веселів. сільс. раду Новомиргород. р-ну — до Маловисків. р-ну. На­прикінці того ж року ліквідовано Вільшан., Гайворон., Голованів., Компаніїв., Знамʼян., Новгородків., Новомиргород., Новопраз., Онуфріїв., Рівнян., Устинів. і Хмелів. р-ни, а їхня тер. уві­йшла до складу укрупнених — Бобринец., Добровеличків., Долин., Кіровогр., Кремгесів. (колиш. Новогеоргіївського, нині Світловодський), Маловисків., Новоархангел., Новоукр., Олександрів., Олександрій., Петрів. і Ульянов. р-нів. 1965 замість 12-ти створ. 18 р-нів — Бобринец., Гайворон., Голованів., Добровеличків., Долин., Знамʼян., Кіровогр., Компаніїв., Кремгесів., Маловисків., Новгородків., Новоархангел., Новомиргород., Новоукр., Олександрів., Олександрій., Петрів. і Ульянов., а 1967 від­новлені Вільшан., Онуфріїв. і Устинів. р-ни. Госп. комплекс К. о. аграрно-індустріальний. Гол. пром. під­приємства роз­таш. у Кірово­граді, Олександрії (Олександрійська фабрика діа­грамних паперів, «Олександріявугі­л­ля», маш.-буд. галузі — «Автоштамп», «Етал», «Віра-Сервіс», «Укрнасос­сервіс»), Світловодську (Кременчуцька гідро­електро­станція, «Спецзалізобетон», завод з виготовле­н­ня ранцевих оприскувачів і город. інвентарю «Луч», Світловод. маш.-буд. завод, завод з виготовле­н­ня станцій тропо­сфер. і електрозвʼязку, кормозбирал. комбайнів, опалювал. котлів «Олімп», Світловод. завод адсорбентів, заводи кольор. металургії «Чисті метали» та «Силікон», харч. галузі — маслосиркомбінат, «ВК і К», «Віктор і К»), Гайворон. (Завал­лівський графітовий комбінат, Гайворон. тепловозоремонт. завод), Голованів. (Побузький феронікелевий комбінат, Межиріцький вітамін­ний завод), Долин. (Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат окиснених руд), Світловод. (Світловодський казен­ний комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів) р-нах, а також Знамʼянці, Олександрій., Олександрів., Знамʼян., Маловисків., Новомиргород., Новоукр. р-нах. У заг.-укр. обсязі на Кірово­градщині видобуток урану складає 100 %, виробництво феронікелю — 100 %, сівалок — 71 %, гідронасосів — 84 %, мост. кранів — 18 %, лаків і фарб — 7 %, олії — 12 %, зерна — 6,7 %, маргарину — 9 %, ковбаси — 5 %. 2012 обсяг реаліз. пром. продукції за осн. видами діяльності склав: добувна пром-сть — 523 408,9 тис. грн (у від­пуск. цінах під­приємств без ПДВ і акцизу) і 4,2 % (до всієї реаліз. продукції в області), випуск харч. продуктів, напоїв і тютюн. виробів — 5 670 582,4 тис. грн і 45,7 %, легка пром-сть — 39 429,7 тис. грн і 0,3 %, обробле­н­ня деревини та випуск виробів з деревини, крім меблів — 97 489,3 тис. грн і 0,8 %, целюлозно-папер. виробництво, видавн. діяльність — 47 921,6 тис. грн і 0,4 %, хім. і нафтохім. пром-сть — 226 781,6 тис. грн і 1,8 %, виробництво ін. неметал. мінерал. продукції — 229 700,7 тис. грн і 1,9 %, металург. виробництво та випуск готових метал. виробів — 1 722 622,6 тис. грн і 13,9 %, машинобудува­н­ня — 1 602 518,7 тис. грн і 12,9 %, виробництво та роз­поділе­н­ня електро­енергії, газу та води — 2 026 341 тис. грн і 16,3 %. У грудні 2012 порівняно з поперед. місяцем і груднем 2011 індекс пром. продукції становив від­повід­но 84,5 % та 91,5 %, за під­сумками 2012 — 107,4 %. У добув. промисловості 2012 обсяг виробництва продукції зріс на 11,8 %, зокрема у добуван­ні каменю — на 34,6 %. Індекс пром. виробництва у пере­роб. промисловості становив 105,2 %. На під­приємствах із виробництва харч. продуктів і напоїв випуск пром. продукції порівняно з 2011 збільшився на 8,5 %, зокрема у виробництві напоїв — на 38,5 %, олії та тварин. жирів — на 23,5 %. Випуск олії соняшник. нерафінованої зріс на 137 888 т, кондитер. виробів із цукру, зокрема й білого шоколаду без вмісту какао, — на 1462 т, напів­фабрикатів мʼясних, зокрема й з мʼяса птиці, — на 163 т, солених оселедців — на 16 т. У хім. і нафтохім. промисловості 2012 випуск пром. продукції збільшився на 18,2 %, а на під­приємствах з виробництва осн. хім. продукції — на 49,5 %. На під­приємствах металург. виробництва та випуску готових метал. виробів виготовле­н­ня пром. продукції збільшилося на 29,7 %. Індекс на під­приємствах із виробництва ін. неметалевої мінерал. продукції становив 99,6 %, у легкій промисловості — 77,6 %, машинобудуван­ні — 87,1 %, целюлозно-папер. виробництві — 89,9 %, оброблен­ні деревини та випуску виробів з деревини — 98 %. 2012 у К. о. виготовлено 3424,4 тис. м³ гальки, гравію, щебеню та дробленого камі­н­ня (складає 90,3 % до 2011), 4572 т свіжої та охолодженої яловичини і телятини (88,8 %), 3633 т свіжої та охолодженої свинини (87,6 %), 2062 т свіжих, охолоджених і морожених суб­продуктів, крім мʼяса свій. птиці (90,2 %), 20 235 т ковбас. виробів (97,8 %), 1023 т мʼясних напів­фабрикатів, зокрема й з мʼяса птиці (119 %), 93 т солених оселедців (120,8 %), 19 т соленої риби, крім оселедців (86,4 %), 252,2 т смажених, солених чи оброблених ін. способом горіхів, арахісу та ін. насі­н­ня (56,5 %), 517 491 т нерафін. соняшник. олії (136,3 %), 58 т вершків жирністю понад 8 % (60,4 %), 44 002 т борошна (92,4 %), 10 617 т круп (71,7 %), 25 140 т хлібобулоч. виробів (96,8 %), 166 т тортів (95,4 %), 137 т тістечок (89 %), 780 т здоб. виробів (89,2 %), 2840 т пряників і аналогіч. виробів, солодкого печива, вафлів (85 %), 68 408 т буряк. цукру (74,9 %), 9787 т кондитер. виробів з цукру, зокрема й білого шоколаду без вмісту какао (117,6 %), 122 т макарон. виробів без начинки, не під­даних тепл. оброблен­ню чи не приготованих будь-яким ін. способом (41,4 %), 10,8 тис. м³ деревини, уздовж роз­пиляної чи роз­колотої, завтовшки більше 6 мм (104,9 %), 4482 м² деревʼяних вікон, дверей, їхніх рам і порогів (98,2 %), 1018,5 тис. аркушів від­битків, приведених до формату 60 на 90 см, етикеток і ярликів з паперу та картону з друк. текс­том і зображе­н­ням (73,5 %), 334 т шкіл. і канцеляр. товарів з паперу та картону (86,1 %), 1022 тис. аркушів від­битків, приведених до формату 60 на 90 см, книг (113,7 %), 44542 тис. прим. 4-шпальт. газет формату А2, які виходять менше 4-х разів на тиждень (89 %), 2892 т фарб і лаків на основі полімерів (79,6 %), 5123 т фарб і лаків, сик­кативів готових (114,7 %), 67,4 тис. м² плитки, плит, черепиці та аналогіч. виробів із цементу, бетону або штуч. каменю (139,5 %), 72,6 тис. м³ елементів кон­струкцій збірних для будівництва з цементу, бетону або штуч. каменю (113,8 %), 24 503 шт. електрич. транс­форматорів (56,6 %), 523,3 тис. шт. офіс. і для під­приємств торгівлі меблів (101,9 %), 1556 млн кВт·год. електро­енергії (104,7 %). 2012 під­приємствами області виконано буд. робіт на суму 620,6 млн грн, що в порівнян. цінах становить 90,9 % обсягів будівництва 2011. У заг. обсязі виконаних буд. робіт нове будівництво, рекон­струкція та тех. пере­озброє­н­ня склали 76,5 %, решта — капітал. і поточ. ремонти. Майже 2/3 буд. робіт виконано будівельниками обл. центру. Їхні обсяги, порівняно з 2011, зросли на 23,5 %. Також наростили обсяги буд. під­приємства Олександрії, Бобринец., Вільшан., Гайворон., Новгородків., Новоукр., Олександрів. і Петрів. р-нів. Завдяки вигідному геогр. роз­ташуван­ню області добрі пер­спективи роз­витку має транс­порт­на галузь. Осн. залізничні вузли: Знамʼянка, Помічна, Гайворон, Долинська. Найважливіші залізничні напрями: Київ–Дні­пропетровськ, Харків–Одеса, Київ–Херсон, Знамʼянка–Миколаїв; між­нар. напрями: Знамʼянка–Москва, Дні­пропетровськ–С.-Петербург, Адлер–Кишинів, Кишинів–Саратов, Сімферополь–Мінськ, Сімферополь–Полоцьк. Залізничне сполуче­н­ня із зх. р-нами області забезпечує вузькоколійна магістраль Під­городна–Гайворон, яка проходить територією Вільшан., Голованів., Ульянов. і Гайворон. р-нів. Екс­плуатац. довж. залізниць заг. користува­н­ня становить 936,9 км (електрифіковано 602 км), щільність на 1 тис. км² — 36 км. Заг. мережа автомобіл. шляхів складає 6297 км, зокрема з твердим покри­т­тям — 6165,5 км. Густота автомобіл. шляхів становить 249 км на 1 тис. км². Десять автомагістралей заг. довж. 690 км звʼязують Україну з державами СНД та Центр. і Пд. Європи. Проходить автомобіл. дорога заг.-держ. значе­н­ня 1-ї категорії Київ–Одеса, протяжність якої у межах області 38,2 км. Важливе значе­н­ня також мають магістралі Кірово­град–Миколаїв, Київ–Луганськ–Ізварине, Харків–Одеса, Полтава–Кишинів. Роз­винене судноплавство на Дні­прі (при­стань Світловодськ). 2012 під­приємствами транс­порту пере­везено 12 207,7 тис. т вантажів, що на 1,7 % більше ніж 2011, вантажообіг зменшився на 3,8 % і склав 28 564,5 млн ткм. Залізницею пере­везено 7820,9 тис. т вантажів, що на 0,7 % менше ніж 2011. Збільшилося від­правле­н­ня осн. номенклатур. груп вантажів: нафти і нафто­продуктів (у 2,5 раза), чорних металів (на 33,6 %), зерна та продуктів пере­молу (на 20,8 %), буд. вантажів (на 1,9 %); та зменшилося: камʼяного вугі­л­ля (на 59,6 %), ліс. вантажів (на 23,4 %) та брухту чорних металів (на 21 %). Вантажообіг залізнич. транс­порту склав 27 926,3 млн ткм, що на 3,8 % менше ніж 2011. Автомобіл. транс­портом (з урахува­н­ням пере­везень, виконаних фіз. особами-під­приємцями) пере­везено 4383,8 тис. т вантажів, що на 6,3 % більше ніж 2011, вантажообіг зменшився на 2,8 % і становив 637,1 млн ткм. Усіма видами транс­порту 2012 пере­везено 90 млн пасажирів, що складає 87,5 % від обсягів пере­везень 2011, пасажирообіг становив 1309,1 млн пас. км (96,4 %). Частка доходів, отримана від реалізації послуг мобіл. звʼязку, склала 48,6 %, телефон. міського — 15,3 %, пошт. — 13,9 %, компʼютер. — 9,2 %. Обсяг екс­порту товарів за січень–листопад 2012 склав 654,4 млн, імпорту — 268,1 млн дол. США. Зовн.-торг. операції проводили з партнерами 108 країн світу. Обсяги екс­порту товарів до країн СНД становили 33,1 %, Європи — 21,7 % (Європ. Союзу — 21 %), Азії — 20,7 %, Африки — 13 %, Америки — 11,4 %. У цілому область екс­портувала товари до 88 країн світу, зокрема до РФ (на суму 107,1 млн дол. США), Казах­стану, Греції, Іспанії, Чехії, Німеч­чини, Нідерландів, Ірану, Іслам. Респ., Саудів. Аравії, Лівану, Китаю, Кореї. У січні–листопаді 2012 з області екс­портовано жирів та олії тварин. або рослин. походже­н­ня на суму 200,4 млн дол. США, машин, устаткува­н­ня та механізмів — на 104,3 млн, мінерал. продуктів — на 88,7 млн, продуктів рослин. походже­н­ня — на 75,8 млн, готових харч. продуктів — на 61,3 млн, деревини і виробів з деревини — на 7,3 млн, текс­тил. матеріалів і виробів — на 6,8 млн. Імпорт здійснювали 73 країни, зокрема Казах­стан, Білорусь, Італія, Німеч­чина, Бельгія, Велика Британія, Франція, Чехія, Румунія, США, Бразилія, Індія, Малайзія. У січні–листопаді 2012 в К. о. наді­йшло мех. і електрич. устаткува­н­ня на суму 117,9 млн дол., засобів назем. транс­порту, літал. апаратів, плавучих засобів — на 33,2 млн, недорогоцін. металів і виробів з них — на 23,7 млн, продуктів тварин. походже­н­ня — на 21,7 млн, жирів та олії тварин. і рослин. походже­н­ня — на 19,8 млн, продукції хімічної та повʼязаних з нею галузей промисловості — на 10,6 млн. Осн. частину (52 %) у валовому доході області складає с.-г. виробництво. Пл. с.-г. угідь 2040,4 тис. га, з них орних земель — 86,4 %, сіножатей і пасовищ — 12,3 %, багаторіч. насаджень — 1,3 %. У області діють 235 приват. с.-г. під­приємств (7,5 %), 10 держ. с.-г. під­приємств (0,3 %), 36 с.-г. ко­оперативів (1,1 %), 354 с.-г. ТОВи (11,3 %), 2451 фермер. госп-во (78 %). Понад 25 тис. осіб ведуть товарне с.-г. виробництво само­стійно, вони використовують 6 % орних земель. 2012 індекс обсягу с.-г. виробництва порівняно з 2011 склав 84 % (у рослин­ництві — 80,5 %, у тварин­ництві — 101,1 %), зокрема у с.-г. під­приємствах — 80,7 % (78,3 % і 118,9 %), у господарствах насел. — 89,7 % (86,3 % і 95,1 %). Під урожай 2012 були посіяні с.-г. культури на пл. 1,7 млн га, з них аграр. під­приємствами — на пл. 1,3 млн га. Госп-вами усіх категорій одержано 2339,4 тис. т зерна (із кукурудзою) у вазі після доробки (с.-г. під­приємствами — 1920,9 тис. т, господарствами насел. — 418,5 тис. т), з них зерна продовол. культур — 614,9 тис. т (26,3 %), фураж. зернових — 1724,5 тис. т (73,7 %). Вироб-во насі­н­ня соняшнику становило 908,7 тис. т, цукр. буряків — 617,9 тис. т, ріпаку — 42,7 тис. т, сої — 195,3 тис. т, картоплі — 384 тис. т, овочів — 210,5 тис. т, плодоягід. продукції — 23,3 тис. т, вино­граду — 2,3 тис. т. 2012 усіма категоріями госп-в вироблено 67,1 тис. т мʼяса, 309,1 тис. т молока, 537 млн шт. яєць. Заг. чисельність поголівʼя великої рогатої худоби становила 115 тис. голів (корів — 62,7 тис.), свиней — 258,3 тис., овець і кіз — 44,6 тис., птиці — 4912,9 тис. 72,9 % заг. чисельності великої рогатої худоби (82,5 % корів), 51,1 % свиней, 84,1 % овець і кіз, 76,3 % птиці утримувалося населе­н­ням.

ВНЗи та структурні під­роз­діли ВНЗів, які надають осв. послуги в галузі вищої освіти, функціонують в Кірово­граді (3 держ. ВНЗи ІІІ–ІV рівня акредитації — Кіровогр. льотна академія Нац. авіац. університету (до 2011 — Державна льотна академія України), Кірово­градський державний педагогічний університет ім. В. Вин­ниченка, Кірово­градський національний технічний університет — і 7 держ. ВНЗів І–ІІ рівня акредитації, зокрема Кірово­градське музичне училище, буд., маш.-буд., мед., статистики, кооп. економіки і права коледжі, технікум механізації с. господарства), Бобринці (технікум ім. В. Порика Білоцерків. аграр. університету), Гайвороні (маш.-буд. технікум), смт Компаніївка (технікум вет. медицини Білоцерків. аграр. університету), Олександрії (Олександрійське училище культури, коледж Кіровогр. ін­ституту регіон. упр. та економіки, мед. училище, політех. і пед. ім. В. Сухомлинського коледжі, технікум Білоцерків. аграр. університету) та Світловодську (політех. коледж Кіровогр. тех. університету). Мережа профес.-тех. навч. закладів держ. форми власності: 2 вищих профес. училища, 9 профес. ліцеїв, 14 ПТУ, 2 філії училищ, 2 навч. центри на базі установ викона­н­ня покарань. 22 профес.-тех. навч. заклади області надають повну заг. середню освіту. Заклади профтехосвіти держ. форми власності за галуз. спрямува­н­ням: пром-сть — 3, будівництво — 4, транс­порт — 2, звʼязок — 1, АПК — 12, сфера послуг — 2, громад. харчува­н­ня — 2, швейне виробництво — 1. Із 65 затверджених держ. стандартів профес.-тех. освіти в області здійснюється під­готовка кваліфік. робітників за 36 професіями. У К. о. — 552 заг.-осв. навч. заклади, 527 закладів до­шкіл. освіти, 16 інтернатів обл. під­порядкува­н­ня. Наук., дослідно-кон­структор. і проект­ні роз­робле­н­ня з найважливіших напрямів здійснюють 12 установ і організацій; серед них — Кіровогр. пед. університет (дослідж. історії Центр. України), Кіровогр. тех. університет (створе­н­ня й удосконале­н­ня робочих органів посів. і ґрунтооб­роб. машин та механізмів, устаткува­н­ня, засобів автоматизації та механізації виробництва тощо), Кіровогр. льотна академія Нац. авіац. університету (дослідж. з про­блем люд. фактора та профес. під­готовки спеціалістів), Кірово­градський ін­ститут агро­промислового виробництва НААНУ (с. Созонівка Кіровогр. р-ну; землеробство, рослин­ництво, кормовиробництво, тварин­ництво та механізація), АТ «Ві­деотехніка» (Кірово­град; роз­робле­н­ня у галузі тех. засобів і устаткува­н­ня для роз­витку телебаче­н­ня та радіомовле­н­ня), заводи «Автоштамп» і «Червона зірка» (Кірово­град; роз­робле­н­ня нових видів с.-г. техніки й устаткува­н­ня для пере­робле­н­ня с.-г. продукції).

Реалізацію держ. культур. політики в К. о. забезпечують 576 закладів культури клуб. типу, 578 б-к, 46 шкіл естет. вихова­н­ня. Заклади культури та мистецтв обл. під­порядкува­н­ня: Кірово­градська обласна філармонія, Кірово­градський академічний обласний музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького, Кірово­градський академічний обласний театр ляльок, обл. центр нар. творчості; Кірово­градська обласна наукова медична бібліотека, Кірово­градська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. Чижевського, обл. б-ки для юнацтва ім. О. Бойченка та для дітей ім. А. Гайдара; Кірово­градський обласний крає­знавчий музей, Кірово­градський обласний художній музей. У с. Миколаївка Кіровогр. р-ну — Держ. музей-заповід­ник І. Карпенка-Карого (Тобілевича) «Хутір Надія». Функціонують також Бобринецький музей історії краю, Вільшанський україно-болгарський історичний музей, Гайворонський крає­знавчий музей, Голованівського ра­йону історії Музей, Добровеличківський крає­знавчий музей, Долинський педагогічно-меморіальний музей А. Макаренка, Долинського ра­йону історії Музей, Яновського Ю. Нечаївський літературно-меморіальний музей (Компаніїв. р-н), Знамʼянський міський крає­знавчий музей, Маловисківського ра­йону історії Музей, Новгородківського ра­йону історії Музей, Новоархангельський крає­знавчий музей, Новомиргородський крає­знавчий музей, Новоукраїнського ра­йону крає­знавчий Музей, Олександрівський крає­знавчий музей, Олександрійський міський державний музей миру, Олександрійський крає­знавчий музей, Онуфріївського ра­йону історії Музей, Петрівський музей історії, Світловодський міський крає­знавчий музей, Ульяновський історичний музей, Устинівського ра­йону історії Музей. На Кірово­градщині функціонують обл. організації НСПУ, НСЖУ, НСХУ, НСАУ, Національної спілки фотохудожників України, Спілки архівістів України, Всеукр. спілки крає­знавців, обл. від­діл. АУП, Національної всеукраїнської музичної спілки, Укр. геральдич. товариства, обл. літ. обʼ­єдн. «Степ», осередок Всеукр. хореогр. спілки, обл. товариство охорони памʼяток історії та культури, які налічують бл. 900 членів. Понад 1,4 тис. осіб задіяно у твор. обʼ­єдн. майстрів декор.-ужитк. і образотвор. мистецтва «Дивосвіт». У клуб. закладах діє 2668 аматор. колективів, з них 176 мають зва­н­ня «народний». У К. о. виходять 130 друк. період. ви­дань: газет — 119, журналів — 11. Друк. ви­да­н­ня су­спільно-політ. спрямува­н­ня із найбільшими накладами: «Діалог», «21-й канал», «Сільське життя плюс», «Украина-Центр», «Народне слово», «Кірово­градська правда», «Новини Кірово­градщини», «Ведомости плюс», «Вечірня газета». Серед ін. газет — «Честь хлібороба» (Бобринец. р-н), «Зорі над Синюхою» (Вільшан. р-н), «Гайворонські вісті», «Вісник Голованівщини», «Сільське життя» (Добровеличків. р-н), «Долинські новини», «Знамʼянські вісті», «Сільське життя» (Знамʼян. р-н), «Степовий край» (Компаніїв. р-н), «Маловисківські вісті», «Новгородківські вісті», «Колос» (Новоархангел. р-н), «Новомиргородщина», «Новоукраїнські новини», «Вперед» (Олександрів. р-н), «Вільне слово» (Олександрія), «Сільський вісник» (Олександрій. р-н), «Придні­провʼя» (Онуфріїв. р-н), «Трудова слава» (Петрів. р-н), «Світловодськ вечірній», «Вісті Світловодщини», «Слово і час» (Ульянов. р-н), «Трудівник Устинівщини». Телебаче­н­ня пред­ставляють 3 ефірні телеорганізації та 17 організацій кабел. телебаче­н­ня. Найпотужнішим електрон. ЗМІ області (за впливом на глядац. аудиторію) є Кіровогр. обл. держ. ТРК, яка охоплює влас. мовле­н­ням бл. 77 % території. Радіомовле­н­ням за­ймаються 4 ефірні радіоорганізації та 20 організацій дрот. мовле­н­ня. Під охороною держави пере­буває 31 памʼятка монум. мистецтва, 2513 — археології, 2168 — історії, 891 — архітектури та містобудува­н­ня. Памʼятки нац. значе­н­ня: поселе­н­ня ран­ньоскіф. часу в с. Любомирка Олександрів. р-ну (6 ст. до н. е.), чорноліс. городище та курган. могильник у с. Бог­данівка, чорноліс. городище «Великий городок» у с. Чутівка (8–3 ст. до н. е.) Знамʼян. р-ну, трипіл. поселе­н­ня у с. Володимирівка Новоархангел. р-ну (4–3 ст. до н. е.), городище «Тясминське» у с. Велика Андрусівка Світловод. р-ну (8–7 ст. до н. е.); могила драматурга, актора, режисера, театр. діяча І. Карпенка-Карого; Іллін. церква у Новомиргороді (1786), церква-усипальниця М. Раєвського у с. Ро­зумівка Олександрів. р-ну (1833–55; на її базі створ. Істор.-архіт. заповід­ник родини Раєвських). Турист. маршрути: «Природа Кірово­градщини», «Земля корифеїв», «Раєвські — династія героїв», «Золотими стежками Ексампею», «Коровай дружби», «Кірово­град: Історія. Сучасність. Майбутнє», «В пошуках духовності», «Заповід­ні куточки Устинівщини», «Памʼятки історії та культури Світловодського ра­йону», «Шевченковими слідами».

У К. о. діють 8 міських, 21 центр. рай., 9 дільнич. лікарень, 12 міських і 86 сільс. амбулаторій, 474 фельдшер.-акушер. пункти. 1996 працювало 4,2 тис. лікарів усіх спеціальностей і 13,3 тис. серед. мед. персоналу, 2000 — від­повід­но 4,0 тис. і 12,9 тис., 2006 — 3,7 тис. і 11,2 тис., 2011 — 3,6 тис. і 10,4 тис. Обл. мед. заклади: лікарні для дітей і дорослих, го­спіталь для інвалідів Великої Вітчизн. війни, кардіол., шкірно-венерол., протитуберкульоз., наркол., онкол., лікарсько-фізкультур. диспансери, психіатр. лікарня, стоматполіклініка, центр планува­н­ня сімʼї та ре­продукції людини, центр профілактики та боротьби зі СНІДом, туберку-льозна лікарня, територ. центр екс­треної мед. допомоги, станція пере­лива­н­ня крові, бюро медико-соц. екс­пертизи, бюро судово-мед. екс­пертизи, центр здоровʼя, центр мед. статистики. Діють 212 реліг. громад УПЦ МП, 72 — УПЦ КП, 10 — УАПЦ, 4 — старообрядців, 4 — РКЦ, 92 — євангел. християн-баптистів, 53 — християн віри євангельської-пʼятидесятників, 26 — адвентистів сьомого дня. В області функціонують 24 стадіони, 501 спорт. зал, 10 плавал. басейнів, працюють 40 ДЮСШ, 2 СДЮШОР, ліцей фізичної культури і спорту, школа вищої спорт. майстерності, обл. центр інвалід. спорту «Інваспорт». Понад 100-літню історію має кіровогр. футбол. клуб «Зірка» (засн. 1911 як команда футбол. гуртка «Ельворті»). Багато разів чемпіоном і володарем Кубка України ставала бейсбол. команда «Техуніверситет».

Серед видат. уродженців — мово­знавець, академік АН СРСР і УРСР І. Білодід (с. Успенка Онуфріїв. р-ну), хімік, чл.-кор. АН СРСР М. Шостаківський (с. Новоселиця Ульянов. р-ну), геолог, академік АН УРСР Г. Доленко (с. Гаївка Кіровогр. р-ну), фахівець у галузі медицини, академік НАНУ, чл.-кор. АМН СРСР (Рос. АМН) Ю. Кундієв (с. Трояни Добровеличків. р-ну), академік НАНУ — літературо­знавець Г. Вервес (смт Петрове), біо­хімік М. Кучеренко (с. Каменеча Новоархангел. р-ну), фахівець у галузі електроніки та електро­енергетики Г. Пів­няк (Олександрія), мово­знавець В. Скляренко (с. Новомиколаївка Новоукр. р-ну), хімік В. Скопенко (Герой України, смт Новгородка), чл.-кор. НАНУ (АН УРСР, АНУ) — фахівці у галузі механіки М. Герасюта (Олександрія), С. Довгий (с. Ган­нотребинівка Устинів. р-ну), хімік Я. Гороховатський (Олександрія), фахівець у галузі рослин­ництва А. Задонцев (с. Ставидла Олександрів. р-ну), гео­граф, геоморфолог О. Маринич (с. Суботці Знамʼян. р-ну), кібернетик О. Палагін (смт Новоархангельськ), фізики В. Струтинський (с. Данилова Балка Ульянов. р-ну), В. Сугаков (Новомиргород), агромеліоратор М. Тюленєв (с. Ган­нівка Петрів. р-ну); філософ, релігіє­знавець, літературо­знавець Д. Чижевський (Олександрія), фахівець у галузі гі­дромеханіки П. Шумилов (Бобринець), психолог, дійс. чл. АПН СРСР Г. Костюк (с. Могильне Гайворон. р-ну), педагог, чл.-кор. АПН СРСР В. Сухомлинський (с. Василівка Онуфріїв. р-ну), педагог, дійс. чл. НАПНУ С. Гончаренко (с. Шпакове Новомиргород. р-ну), фахівці у галузі медицини О. Мамолат (с. Кальниболота Новоархангел. р-ну), В. Маслов (Помічна), Д. Панченко (смт Новгородка), дійс. чл. ВАСГНІЛ — фізіолог І. Бузанов (смт Нова Прага), біо­лог М. Завадовський (с. Покровське Кіровогр. р-ну), фахівець у галузі створе­н­ня та від­новле­н­ня с.-г. техніки, чл.-кор. НААНУ М. Черновол (с. Велика Виска Маловисків. р-ну); драматург, актор, режисер, театр. діяч І. Карпенко-Карий (с. Арсенівка Новомиргород. р-ну; з Кірово­градщиною також повʼязані життя та діяльність театр. діячів — його дружини С. Тобілевич, сестри М. Садовської-Барілот­ті та братів М. Садовського і П. Саксаганського), драматург, актор, режисер, композитор, театр. діяч М. Кропивницький (с. Бежбайраки, нині Кропивницьке Новоукр. р-ну), поет, культуролог, історіософ Є. Маланюк (смт Новоархангельськ), письмен­ник, драматург, кіносценарист Ю. Яновський (с. Нечаївка Компаніїв. р-ну), поети, прозаїки, пере­кладачі, літературо­знавці — В. Корж, М. Смоленчук (обидва — Бобринець), Л. Горячко (смт Вільшанка), М. Годованець (с. Вікнина), Х. Меламуд (с. Хащувате; обидва — Гайворон. р-ну), В. Гаранін, Є. Григорук (обидва — с. Троянка), П. Сиволап (с. Полонисте), Б. Чамлай (с. Роз­кішне; усі — Голованів. р-ну), Г. Гусейнов (Помічна), С. Плачинда (с. Шевченкове Кіровогр. р-ну), Демʼян Бєд­ний (с. Губівка), В. Лігостов (с. Червоновершка; обидва — Компаніїв. р-ну), В. Бровченко (Мала Виска), М. Миценко (с. Злинка), В. Погрібний (с. Матусівка; обидва — Маловисків. р-ну), П. Байдебура (с. Нерубайка), Н. Рибак (с. Іванівка; обидва — Новоархангел. р-ну), В. Козаченко (смт Новоархангельськ), Д. Бузько, Д. Гончаренко, Ю. Коваль, Ю. Мокрієв, М. Понеділок (усі — Новомирго-род), В. Логвиненко (с. Дическулове), Д. Мелешко (с. Глодоси), В. Юрʼєв (с. Лозуватка; усі — Новоукр. р-ну), С. Голованівський (смт Єлисавет­градка), П. Куценко (с. Голикове; обидва — Олександрів. р-ну), Г. Демченко, Я. Клименко (обидва — смт Олександрівка), Л. Чернов (Олександрія), В. Базилевський (смт Павлиш), В. Соколов (Світловодськ), Л. Куценко (с. Вільхове Ульянов. р-ну); архітектор, історик мистецтва, дійс. чл. УВАН О. Повстенко (с. Хащувате), архітектор, мистецтво­знавець, засл. діяч мистецтв України, засл. арх. України Г. Логвин (с. Косівка Олександрій. р-ну), нар. арх. України, президент Укр. академії архітектури В. Штолько (с. Вікнина), засл. арх. УРСР Ю. Степанов (с. Панчеве Новомиргород. р-ну), засл. арх. Білорус. РСР Є. Заславський (Олександрія); живописець, дійс. чл. С.-Петербур. АМ І. Похитонов (с. Зелений Гай Знамʼян. р-ну), живописець, нар. художник СРСР П. Ос­совський (Мала Виска), засл. художники УРСР — живописці М. Боровський (м. Новогеоргіївськ, нині затоплене Кременчуц. водо­сховищем) й І. Петров (с. Миронівка Світловод. р-ну), художник декор.-ужитк. мистецтва В. Єрмоленко (с. Липняжка Добровеличків. р-ну), засл. художники України — живописець Б. Вінтенко (с. Обознівка Кіровогр. р-ну) та монументаліст В. Цюпко (с. Йосипівка Вільшан. р-ну), художник театру, засл. діяч мистецтв УРСР В. Єременко (с. Дмитрівка Знамʼян. р-ну), скульптор, мистецтво­знавець, поет, засл. діяч мистецтв Груз. РСР А. Німенко (с. Інгуло-Камʼянка Новгородків. р-ну), брати художники театру, графіки Анатолій (засл. діяч мистецтв України) та Микола Добролежі (с. Скопіївка Добровеличків. р-ну), по­друж­жя майстер худож. кераміки Федір і майстриня худож. ткацтва та вишивки Марина, їхня дочка художниця декор. роз­пису, засл. художниця України Тамара Гордові (с. Цвітне Олександрів. р-ну); актор, режисер К. Вукотич-Кропивницький (син М. Кропивницького), актор І. Загорський (обидва — Бобринець), композитор М. Колачевський (с. Попівка Онуфріїв. р-ну), брати актор, режисер, нар. арт. СРСР Гнат, актор, нар. арт. УРСР Терентій Юри та актор, нар. арт. УРСР і Узбец. РСР Олександр Юра-Юрський, хор. диригент, Герой України, нар. арт. СРСР і УРСР, дійс. чл. НАМУ та НАПНУ А. Авдієвський (усі — с. Федвар, нині Під­лісне Олександрів. р-ну), нар. арт. СРСР — арфістка, композиторка К. Ерделі (с. Миролюбівка, нині Кіровка Маловисків. р-ну), актори та режисери В. Магар (с. Кальниболота) й І. Марʼяненко (х. Сочеванов побл. с. Марʼянівка Бобринец. р-ну), спів­ачка Р. Сергієнко (Новоукраїнка), актор, нар. арт. Респ. В. Давидов (Новомиргород), нар. арт. УРСР — режисер М. Равицький (с. Сорочанове Бобринец. р-ну), актор, режисер М. Сочеванов (х. Сочеванов побл. с. Марʼянівка), актори Н. Білецька (Знамʼянка), Л. Литвиненко (с. Аджамка Кіровогр. р-ну), В. Сумський (с. Верблюжка Новгородків. р-ну), Г. Янушевич (Гайворон), хорео­граф А. Кривохижа (с. Копанки Маловисків. р-ну), спів­аки Л. Забіляста (с. Олено-Косогорівка Кіровогр. р-ну), В. Козерацький (с. Грузьке Голованів. р-ну), Є. Колесник (с. Пустельникове Олександрій. р-ну), О. Таранець (с. Зелене Петрів. р-ну), В. Тимохін (с. Дмитрівка), М. Шевченко (с. Олексіївка Маловисків. р-ну), нар. арт. України — майстриня роз­мов. жанру Н. Крюкова (с. Попівка), акторка Г. Пащенко (с. Красносі­л­ля Олександрів. р-ну), культур. діяч, спів­ак М. Поплавський (с. Мечиславка Ульянов. р-ну), спів­ак, композитор М. Свидюк (с. Березівка Голованів. р-ну), нар. арт. РРФСР — спів­аки П. Журавленко (с. Никонорівка Бобринец. р-ну), Б. Златогорова (смт Олександрівка), Є. Кібкало (Знамʼянка), піаністка Н. Ємельянова (Новоукраїнка), кіно­оператор П. Тодоровський (Бобринець), композитор, нар. арт. України та РФ І. Крутой (Гайворон); декабристи Є. Оболенський (Новомиргород) та І. Сухинов (с. Червона Камʼянка Олександрій. р-ну); рев. і політ. діяч, публіцист Л. Троцький (с. Бериславка Бобринец. р-ну), громад.-політ. діяч В. Голубович (с. Молдовка Голованів. р-ну); церк. діячі УАПЦ Іван (Па­вловський; с. Соснівка) та Юрій (Жевченко; смт Єлисавет­градка; обидва — Олександрів. р-ну), засн. РУНвіри Л. Силенко (с. Олександрівка Олександрій. р-ну); борець, атлет, цирк. артист І. Круц (с. Роз­діл Гайворон. р-ну), спортс­мени О. Квачук (Олександрія), В. Рябушенко (смт Побузьке; обидва — велоспорт), В. Ковпан (с. Петроострів Новомиргород. р-ну; стрільба з лука), Г. Місютін (Олександрія; спорт. гімнастика), В. Рибалка (смт Олександрівка; легка атлетика), Г. Пʼясецька (Гайворон; парашут. спорт), Р. Харковенко (смт Голованівськ; веслува­н­ня на байдарках і каное), тренер з пожежно-приклад. спорту В. Новгородченко (смт Олександрівка); військ. діячі П. Кошовий (Олександрія), О. Мазуренко (с. Ленінка Устинів. р-ну; обидва — двічі Герої Рад. Союзу), М. Басистий (с. Юрʼївка Добровеличків. р-ну), Є. Марчук (с. Долинівка Гайворон. р-ну), льотчики-космонавти Л. Попов (Олександрія; двічі Герой Радянського Союзу) та Ю. Маленченко (Світловодськ; Герой РФ). У К. о. народилося понад 100 осіб, які удостоєні зва­н­ня Герой Радянського Союзу за мужність і героїзм, виявлені на фронтах 2-ї світової війни; з них загинули: А. Іванченко (Бобринець), І. Індик, Д. Осадчий (обидва — с. Витязівка Бобринец. р-ну), М. Телішевський (с. Вовча Балка Вільшан. р-ну), І. Ананьєв (Знамʼянка), К. Гуренко (с. Дмитрівка), П. Лин­ник (с. Макариха; обидва — Знамʼян. р-ну), Ф. Говоров (с. Під­гайці Кіровогр. р-ну), П. Велигін (с. Злинка), Є. Жердій (с. Велика Виска; обидва — Маловисків. р-ну), І. Кобилянський (с. Верблюжка), П. Гришко (с. Небелівка Новоархангел. р-ну), В. Колісниченко (с. Кропивницьке), С. Різниченко (с. Новомиколаївка), І. Тарасенко (с. Іванівка), В. Чорноморець (с. Караказелівка; усі — Новоукр. р-ну), А. Антонов (с. Родниківка), Д. Гуляєв (с. Іванівка), Ф. Па­вловський (с. Соснівка; усі — Олександрів. р-ну), С. Горобець (с. Долинське), О. Жежеря (с. Олександрівка), Г. Калиниченко (с. Попельнасте), І. Чередниченко (с. Піщаний Брід; усі — Олександрій. р-ну), І. Овчаренко (с. Калачівка Онуфріїв. р-ну), С. Погорілий (с. Новий Стародуб), П. Ткаченко (с. Федорівка; обидва — Петрів. р-ну), І. Конько (с. Табурище, нині у складі Світловодська), О. Панченко (с. Калантаїв Світловод. р-ну), А. Маніта (с. Лозувата), І. Поворознюк (с. Великі Трояни; обидва — Ульянов. р-ну), В. Кияшко (смт Устинівка).

Літ.: Полонська-Василенко Н. Заселе­н­ня Пів­ден­ної України в половині ХVІІІ столі­т­тя (1734–1775). Мюнхен, 1960. Ч. 1–2; Міщенко Г. П. Кірово­градська область. К., 1961; Кірово­градщина в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945: Зб. док. і мат. Дн., 1965; Кабузан В. М. Заселение Новорос­сии в ХVІІІ — первой половине ХІХ веков. Москва, 1976; Бокій Н. М., Брайченко О. Д., Куценко Л. В. До джерел історії краю. З найдавніших часів до кінця ХVІІІ столі­т­тя: Навч. посіб. Кр., 1994; Книга Памʼяті України. Кірово­градська область. Кр., 1995; Літературний словник Кірово­градщини. Кр., 1995; Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половині ХVІІ — ХVІІІ ст.: кордони, населе­н­ня, право. К., 1996; Заповід­ні куточки Кірово­градської землі. К., 1999; Пивовар А. В. Поселе­н­ня Задні­провських місць до утворе­н­ня Нової Сербії: в документах середини ХVІІІ ст. К., 2003; Босько В. Ви­значні по­статі Степової Ел­лади. Кр., 2004; Кузик Б., Білошапка В. Кірово­градщина: історія і сучасність центру України: В 2 т. Дн., 2005; Бокій Н. М., Козир І. А., Позивай Т. Д. 10 років археологічних досліджень золотоординської памʼятки біля с. Торговиця на Кірово­градщині // Пн. Причорноморʼя і Крим у добу середньовіч­чя (ХІV–ХVІ ст.). Кр., 2006; Національна книга памʼяті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Кірово­градська область. Кр., 2008; Кривульченко А. І. Водні обʼєкти Кірово­градської області. Ч. 1. Словник водних обʼєктів. Ч. 2. Атлас гідро­графічної мережі. Класифікатор водотоків. Водо­сховища. Кр. 2011; Козир І. А., Чорний О. В. Локалізація місця битви на Синіх Водах 1362 року у світлі нових джерел // УІЖ. 2012. № 2; Кірово­градщина. Історія рідного краю. Кр., 2012.

М. М. Кірʼянов, І. А. Козир, А. І. Кривульченко, В. М. Мирза-Сіденко, Л. Л. Семенюк, О. В. Чорний

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю