МУЗИ́КА Ярослава Львівна (10. 01. 1894, с. Залісці, нині Шумського р-ну Терноп. обл. — 24. 11. 1973, Львів) — живописець, графік, ре­ставратор і громадсько-політична діячка. Дружина М. Музики, племін­ниця С. Крушельницької, тітка Б. Фільц. Спів­засн. Асоц. незалеж. укр. митців у Львові (1931). Член СХУ (1939). Художню освіту здобула у студії С. Батовського-Качора (1917–19) та на факультеті пластики (1920–23) Вільної академії крас. мистецтв у Л. Під­горецького у Львові, АМ А. Лота в Парижі (1935). Ре­ставрувати ікони навч. 1910–14 у твор. майстерні НТШ у М. Бойчука (за його порадою 1928 стажувалася в Центр. наук.-ре­ставрац. майстернях в І. Грабаря в Москві), а також у Новгороді, Пскові та Києві. Від 1924 працювала рисувальницею у Нац. музеї у Львові. У 1930-х рр. подорожувала країнами Скандинавії, зна­йомилася з мистецтвом Франції, Венеції, Італії. Брала участь у товаристві «Союз українок». Делегатка Укр. жін. кон­гресу в Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1934). Самобут. творчістю, профес. ви­школом європ. рівня, по­стій. пошуком у різних галузях мистецтва й роз­маїтих видах техніки утвердила себе серед най­яскравіших мист. особистостей Львова 20 ст. Основні галузі — станк., монум. і декор. мистецтво, книжк. та пром. графіка, емальєрство. Значне місце в мист. спадщині за­ймає шевченкіана. Організовувала художні ви­ставки. Авторка статей у львів. ж. «Нова хата», «Жіноча доля», «Жінка» («Жіночі сильветки з шостої ви­ставки Українських незалежних митців», 1935, № 2; «Забавки», 1936, № 6, 7; «Павло Ковжун — товариш», 1939, № 5), «Мистецтво». 1945 під всевд. Сова була звʼязковою Р. Шухевича. Заарешт. 1948 органами НКВС під час пере­бува­н­ня в Будинку творчості у смт Гурзуф (Ялтин. міськради, нині АР Крим), за націоналіст. діяльність засудж. до 25-ти р. виправно-труд. робіт. Покара­н­ня від­бувала у Тайшетлазі (Кемеров. обл., РФ), 3-х ін. сибір. таборах, де працювала на лісозаготівлі, роз­колюван­ні слюди. Звільн. 1956 у звʼязку з амністією. Учасниця міських, всеукр., зарубіж. худож. ви­ставок від 1922. Персон. — у Львові (1964, 1968, 1974, 1984, 1994 — посмертна), Києві (1970). У 2000 засн. Терноп. обл. премію ім. М. У Львові на її честь на­звано вулицю; на будинку НТШ на вул. В. Вин­ниченка, № 26, де 1909–73 М. проживала, встановлено мемор. дошку з бронз. барельєфом (скульптор Е. Мисько), на могилі — бронз. барельєф (автор Є. Дзиндра); 2010 у 3-х залах галереї мистецтв (пере­дала власні архів, художню спадщину та колекцію творів нар. мистецтва) від­крито по­стійно діючу екс­позицію, присвяч. її життю і творчості.