Кіровський район - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кіровський район

КІ́РОВСЬКИЙ РАЙО́Н (у січні–березні 1935 – Іслам-Терекський) – район, що знаходиться у східній частині АР Крим. Межує з Феодос. і Судац. міськрадами та Ленін., Совєт. і Білогір. р-нами АР Крим. Утвор. 1935. Від листопада 1941 до квітня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Пл. 1,2 тис. км2. Насел. 57 686 осіб (2001, складає 103,8 % до 1989): росіян – 50,5 %, крим. татар. – 25,5 %, українців – 17,6 %, проживають також білоруси, греки, чуваші, молдовани, вірмени, поляки. У складі р-ну – м. Старий Крим, смт Кіровське та 39 сільс. насел. пунктів. Пн. частина р-ну лежить у межах Присиваської низовини, центр. – на сх. відрогах Внутр. пасма Крим. гір, пд. – на пн. відрогах Гол. пасма Крим. гір. Поверхня пн. частини – плоска низовинна лесова рівнина, на правобереж. ділянках трапляються абраз. форми рельєфу. Поверхня центр. частини – куестове низькогір’я, пд. – середньогір’я, глибоко розчленовані долинами та балками; поширені карстові форми рельєфу. На Пд. Зх. – г. Великий Агармиш (723 м над р. м.). Корисні копалини: вапняки, гравій, мергель; є джерела мінерал. вод. Тер. р-ну на Пн. омиває Сиваш (довж. берег. лінії 29 км). Проходить траса Пн.-Крим. каналу, протікають річки Чуруксу, Мокрий Індол, Сірий Індол (бас. Азовського моря). На рівнині – темно-каштан. слабо- і середньосолонцюваті, чорноземні пд. карбонатні, у передгір’ях – дерново-карбонатні та лучно-чорноземні ґрунти. У К. р. – комплексна пам’ятка природи заг.-держ. значення Агармиський ліс (див. Агармиш). Гол. підпр-ва: виноробні з-ди – ТОВ «Перлина», ВАТи «Старокримський» і «Золоте Поле». Спеціалізація с. госп-ва – рослинництво (69 %) зерн., тваринництво (31 %) м’ясо-молоч. напрямів. Пл. с.-г. угідь 70,8 тис. га. Осн. виробниками с.-г. продукції є 55 с.-г. підпр-в та 30 фермер. госп-в. Гол. культури: пшениця, ячмінь, соняшник, кукурудза. Розвинуті садівництво та виноградарство. У К. р. – 18 заг.-осв. шкіл; 23 Будинки культури та сільс. клубів, 25 б-к, 3 муз. школи, Старокримський літературно-художній музей, будинки-музеї О. Ґріна та К. Паустовського, історії, культури та побуту крим. татар (усі – Старий Крим); 2 лікарні, 12 амбулаторій, 26 фельдшер.-акушер. пунктів, санаторій «Старий Крим»; ДЮСШ; готель. Виходить г. «Кировец». Діють 37 реліг. громад (віруючі переважно православні та мусульмани). Під охороною держави – 57 пам’яток історії та культури. На тер. Старого Криму існувало поселення епохи бронзи (2 тис. до н. е.), збереглися руїни пізньоскіф. городища та залишки антич. поселення (4–3 ст. до н. е. – перші ст. н. е.). Серед визнач. архіт. пам’яток – руїни мечеті Бейбарса (збудована 1287–88 єгипет. султаном Ал-Малік Бейбарсом), середньовіч. церкви (10–12 ст.), караван-сараю (заїжджого двору; 13–14 ст.), вірм. монастиря Сурб-Стефанос (13–14 ст.), мечеті Куршун-Джамі (Свинцевої; 14 ст.); мечеть часів правління Узбека – хана Золотої Орди (1314), монастир. комплекс Сурб-Хач (14 ст.). Зі Старим Кримом пов’язані життя та діяльність хірурга, біокібернетика, акад. НАНУ та АМНУ М. Амосова, письменника О. Ґріна, поета М. Богдановича, кінодраматурга О. Каплера, поета-драматурга, перекладача Г. Петникова, письменника-футуриста В. Охотникова, художника І. Айвазовського, поета, художника, філософа М. Волошина, засн. кіммерій. школи живопису К. Богаєвського, скульпторів Т. Гагаріної та В. Стамова. Серед видат. уродженців – археолог С. Скорий (Старий Крим); легкоатлет (біг) Є. Зюков (с. Золоте Поле).

М. К. Окладной, В. В. Третяк, А. Р. Халітов

Стаття оновлена: 2013