Наумов Павло Семенович
Визначення і загальна характеристика
НАУ́МОВ Павло Семенович (псевд. — Заступець; 18(30). 12. 1884, с. Козацьке, нині Бобровиц. р-ну Черніг. обл. — 01. 02. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) — живописець, графік, художник театру, педагог. Чоловік В. Наумової-Царевської. Навч. 1897–99 у худож. майстерні у м. Ніжин (нині Черніг. обл.), Київ. рисув. школі М. Мурашка (1899–1900) та худож. училищі (1901–04), С.-Петербур. АМ (1904–11; майстерня Д. Кардовського). 1905–06 жив у Києві, де викладав у приват. студії С. Світославського; для ж. «Шершень» створював злободенні сатир. малюнки та іл. до зб. «Кобзар» Т. Шевченка (1906, підписував псевд.). 1907–11 під час щоріч. перебування у Києві співпрацював із г. «Кіевская мысль» (друкував в її ілюстров. додатках графічні малюнки). Під час 1-ї світової війни — санітар шпиталю. 1911–16 — викладач Школи товариства заохочування мистецтв, 1921–32, 1934–42 — проф. Всерос. АМ у Ленінграді. Репрес. 1932, висланий з родиною на 2 р. в Урал. обл. (РФ). У 1930-х рр. брав участь у реорганізації худож. освіти в Україні. Основні галузі — станк. живопис і графіка, театр.-декорац. мистецтво. Активну виставк. діяльність розпочав у Києві (1903, 1906, 1908), продовжив у С.-Петербурзі. Шарж на Н. виконала дружина (1910). Роботи зберігаються переважно у музеях РФ. Помер під час блокади Ленінграда; похов. у брат. могилі проф. АМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Узявшись за плуг...» (1906), «Зжате жито» (1929), «Демонстрація» (1930), «Канів. Тарасова могила» (1935).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
