Кісін Віктор Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кісін Віктор Борисович

КІ́СІН Віктор Борисович (04. 04. 1933, м. Хабаровськ, РФ – 04. 09. 1997, Київ) – режисер, педагог. Канд. мистецтвознавства (1981), проф. (1995). Засл. діяч мист-в України (1993). Чл. СКінУ (1987). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1959; курс М. Верхацького), де й викладав від 1965: зав. каф. режисури кіно і телебачення (1985–91), засн. і зав. каф. режисури телебачення (від 1991). Працював у театрах Одеси, Сімферополя, Києва, де поставив вистави «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна (1959), «Емілія Ґалотті» Ґ. Лессінґа (1961), «Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта (1971), «Приборкання норовливої» В. Шекспіра (1976). Створив перший в історії вітчизн. телебачення масштаб. багатосерій. ігровий т/ф «Останній доказ королів» (1983–86, 4 серії, «Укртелефільм»), позначений новаторством найвищого на той час ступеня складності, який підготував появу нової телестилістики. Також зняв т/ф «Фауст і смерть» (1966), «Весняний день – тридцятого квітня» (1974), «Браво-бравушки» (1987; усі – «Укртелефільм»), «Без сенсацій» (1988), «Таїнства Києво-Печерської лаври» (1994; обидва – «Кінематографіст»), «Шамани Дархадської землі» (студія Монголії), «На полі крові» (Укр. телебачення; обидва – 1995). Автор книг з теорії телебачення: «Режисура як мистецтво та професія» (1998) та «Життя. Актор. Образ» (1999; обидві – Київ). Серед учнів – В. Вітер, В. Нечипоренко, Л. Смородіна, лауреати премій ім. Т. Шевченка І. Кобрин, ім. О. Довженка Н. Андрейченко.

Літ.: Чубасов В. Л. Учитель // Кісін В. Режисура як мистецтво та професія. К., 1998; Алфьорова З. Останній доказ короля // День. 2003, 12 квіт.

В. П. Вітер

Стаття оновлена: 2013