Нагірний Василь Степанович
НАГІ́РНИЙ Василь Степанович (11. 01. 1848, с. Гірне, нині Стрий. р-ну Львів. обл. — 25. 02. 1921, Львів) — архітектор, громадський діяч. Батько Є. Нагірного. Навч. у Львів. тех. академії (1870–71), Федерал. політехніці в Лозанні (Швейцарія, 1871–75). Жив у Цюриху, працював у проект. конторах і держ. установах Швейцарії. 1882 повернувся до Львова. Співзасн. т-в «Нар. торгівля» (1883), «Дністер» (1892), «Сокіл» (1894), першої профес. організації укр. художників Львова — Товариства для розвою руської штуки (1898, разом із Ю. Панькевичем та І. Трушем). Виставив свої архіт. роботи на «Першій руській виставці штуки», організов. 1898 у Львові. Побудував понад 200 церков (переважно муров.), де застосовував форми неороман. та неовізант. стилів і прийоми нар. дерев’яної архітектури. Від 1905 будував із сином. Автор проектів церк. споруд у м-ку Олесько (1891, нині смт Буського р-ну), с. Тухля (1895, нині Сколів. р-ну), м. Яворів (1902), с. Перегноїв (1907, нині Золочів. р-ну), с. Суховоля (1912, нині Городоцент р-ну; усі — Львів. обл.); церков св. Василія Великого у с. Лисичинці (1903) та Покрови Пресвятої Богородиці в с. Гнилиці (1905; нині обидва — Підволочис. р-ну), Нар. дому в м. Борщів (1908; усі — нині Терноп. обл.).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
