КІ́ТНЕР Ієронім Севастянович (Китнер Иероним Севастьянович; 05. 06. 1839, С.-Петербург — 20. 04. 1929, м. Ляйпциґ, похований у м. Гайдельберґ, Німеч­чина) — російський архітектор, громадський діяч. Акад. архітектури (1867). Почес. чл. С.-Петербур. АМ (1911). Закін. С.-Петербур. буд. училище (1859). На поч. 1860-х рр. працював у арх. Імператор. двору А. Штакеншнейдера на споруджен­ні Микол. палацу в С.-Петербурзі. 1863–67 удосконалював архіт. майстерність за кордоном, зокрема в Німеч­чині, Італії та Франції. Від­тоді працював у арх. О. Рєзанова. 1909–17 очолював С.-Петербур. товариство архітекторів. Викладав у ін­ститутах цивіл. інж. (1868–98; до 1882 — буд. училище) та інж. шляхів сполуче­н­ня у С.-Петербурзі. 1918 ви­їхав до Німеч­чини. Пере­міг 1898 на конкурсі проектів на комплекс Київ. політех. ін­ституту, який був реалізований 1899–1900 під керівництвом О. Кобелєва. У Києві за проектом К. також збудований Олексіїв. притулок для дітей військових на вул. Велика Дорогожицька (нині Мельникова), № 75 (1901–02). За його проектами катеринослав. арх. Ф. Гаген збудував каплицю на ст. Лозова (нині місто Харків. обл.) на памʼять про ката­строфу потягу, яким подорожував рос. імператор Олександр ІІ (1890), та виконав фасад будинку Па­влова в Катеринославі (нині Дні­пропетровськ). Серед реаліз. проектів у С.-Петербурзі — Ін­ститут цивіл. інж. на 2-й Червоноармій. вул. (нині у пере­будованому ви­гляді входить у комплекс інж.-буд. університету; 1881–83), пере­будова будинку Товариства сприян­ню мистецтв на вул. Велика Морська, № 38 (нині СХ; 1890–93), прибутк. будинки на площі І. Рєпіна, № 10 (1873–74), на вул. Горохова, № 46 (пере­будова, 1871–72; обидва — спів­автор В. Шретер), житл. будинок і ф-ка шовк. виробів Ніс­сена на набережній Фонтанки, № 183 — вул. Лабутіна, № 34 — провулок Калинкін, № 1 (1872–73, спів­автор В. Шретер), Микол. гуртожиток студентів на Моск. про­спекті, № 11 (1893–95), будинок службовців (1896) та лаб. корпус (у дворі; 1909–11) на вул. Садова, № 50 Ін­ституту інж. шляхів сполуче­н­ня, художньо-ремісн. майстерні Товариства сприян­ню мистецтв у провулку Гривцова, № 6 (пере­будова, 1896), влас. прибутк. будинок на набережній Фонтанки, № 165 — Прядил. провулок, № 7 (пере­будова, 1903–04), будівля Мирового зʼ­їзду (нині Палац дит. творчості «Біля Вознесен. мосту», вул. Граж­данська, № 26; 1884–86). Автор низки статей з питань роз­витку архітектури, зокрема «Зимняя выделка кирпича сырца» («Зодчий», 1875, № 2), «Кирпичная архитектура» (там само, 1882, № 8), «По во­просу о борьбе з домовым грибом» («Тр. 2-го съезда рус­ских зодчих», Москва, 1895).