Кітнер Ієронім Севастянович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кітнер Ієронім Севастянович

КІ́ТНЕР Ієронім Севастянович (Китнер Иероним Севастьянович; 05. 06. 1839, С.-Петербург – 1929, м. Ляйпциґ, Німеччина) – російський архітектор, громадський діяч. Акад. арх-ри (1867). Почес. чл. С.-Петербур. АМ (1911). Закін. С.-Петербур. буд. уч-ще (1859). На поч. 1860-х рр. працював у арх. Імператор. двору А. Штакеншнейдера на спорудженні Микол. палацу в С.-Петербурзі. 1863–67 удосконалював архіт. майстерність за кордоном, зокрема в Німеччині, Італії та Франції. Відтоді працював у арх. О. Рєзанова. 1909–17 очолював С.-Петербур. т-во архітекторів. Викладав у ін-тах цивіл. інж. (1868–98; до 1882 – буд. уч-ще) та інж. шляхів сполучення у С.-Петербурзі. 1918 виїхав до Німеччини. Переміг 1898 на конкурсі проектів на комплекс Київ. політех. ін-ту, який був реалізований 1899–1900 під кер-вом О. Кобелєва. У Києві за проектом К. також збудований Олексіїв. притулок для дітей військових на вул. Велика Дорогожицька (нині Мельникова), № 75 (1901–02). За його проектами катеринослав. арх. Ф. Гаген збудував каплицю на ст. Лозова (нині місто Харків. обл.) на пам’ять про катастрофу потягу, яким подорожував рос. імператор Олександр ІІ (1890), та виконав фасад будинку Павлова в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Серед реаліз. проектів у С.-Петербурзі – Ін-т цивіл. інж. на 2-й Червоноармій. вул. (нині у перебудованому вигляді входить у комплекс інж.-буд. ун-ту; 1881–83), перебудова будинку Т-ва сприянню мист-в на вул. Велика Морська, № 38 (нині СХ; 1890–93), прибутк. будинки на площі І. Рєпіна, № 10 (1873–74), на вул. Горохова, № 46 (перебудова, 1871–72; обидва – співавтор В. Шретер), житл. будинок і ф-ка шовк. виробів Ніссена на набережній Фонтанки, № 183 – вул. Лабутіна, № 34 – провулок Калинкін, № 1 (1872–73, співавтор В. Шретер), Микол. гуртожиток студентів на Моск. проспекті, № 11 (1893–95), будинок службовців (1896) та лаб. корпус (у дворі; 1909–11) на вул. Садова, № 50 Ін-ту інж. шляхів сполучення, художньо-ремісн. майстерні Т-ва сприянню мист-в у провулку Гривцова, № 6 (перебудова, 1896), влас. прибутк. будинок на набережній Фонтанки, № 165 – Прядил. провулок, № 7 (перебудова, 1903–04), будівля Мирового з’їзду (нині Палац дит. творчості «Біля Вознесен. мосту», вул. Гражданська, № 26; 1884–86). Автор низки статей з питань розвитку арх-ри, зокрема «Зимняя выделка кирпича сырца» («Зодчий», 1875, № 2), «Кирпичная архитектура» (там само, 1882, № 8), «По вопросу о борьбе з домовым грибом» («Тр. 2-го съезда русских зодчих», Москва, 1895).

Літ.: Китнер Ю. И. Архитектор И. С. Китнер // Архит. наследство. 1976. Вып. 25; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999; Китнер Ю. И., Николаева Т. И. Иероним Китнер. С.-Петербург, 2000; Николаева Т. И. Виктор Шретер. Иероним Китнер. С.-Петербург, 2007.

В. І. Тимофієнко, В. В. Ковалинський

Стаття оновлена: 2013