КІ́Т­ТНЕР Альфред (Kittner Alfred; 24. 11. 1906, Чернівці — 14. 08. 1991, м. Дюс­сельдорф, Німеч­чина) — німецький поет, пере­кладач, есе­їст. Під час першої світової війни разом із родиною мешкав у Відні. Повернувся до Чернівців, на­вчався у гімназії. Студіював германістику в м. Бреслау (нині Вроцлав, Польща). Ран­ній цикл його екс­пресіоністичних віршів втрачено. Дебютував 1923 у журналі «Lache, Bajazzo». Друкувався у часописах «Prager Tagblatt», «Wiener Tag» (перша премія за вірш «Der Mond der Städte» — «Місяць міст», 1937). Працював у Чернівцях банківським службовцем, редактор газети «Der Tag» (1932–35) та «Czernowitzer Tagblatt» (від 1935), у міській бібліотеці (1940). У воєн­ні роки пере­бував у чернівецькому ґетто, депортований у трудові табори на примусові роботи в каменоломнях між містами Тульчин і Бершадь Він­ницької області. Навесні 1944 повернувся у Чернівці. 1944 три вірші К. про пере­слідува­н­ня євреїв опубліковано у московському журналі «Internationale Literatur: Deutsche Blätter». Від 1945 — у Бухаресті, працював бібліотекарем Товариства культурних звʼязків із Радянським Союзом, директор бібліотеки Ін­ституту культурних звʼязків із закордоном; водночас ви­ступав як культурний оглядач на радіо. Від 1958 — на творчій роботі. Приятелював із А. Марґул-Шпербером, після смерті якого став основним інтеграційним фігурою німецькомовної літератури Буковини. Після по­їздки на Літературний кон­грес до ФРН від 1980 жив у Дюс­сельдорфі. У Бухаресті його величезну бібліотеку з авторськими рукописами та рідкісними ви­да­н­нями знищено румунською владою. Автор збірки віршів «Der Wolkenreiter. Gedichte 1925–1938» («Хмарний вершник. Поезії 1925–1938», Чц., 1938; Ахен, 2004). Страхітливий табірний досвід від­образив у збірці віршів «Hungermarsch und Stacheldraht» («Голодний марш і колючий дріт», Бухарест, 1956). Після 14-ти років заборони на друк, в які К. під­давали критиці як космополіта, у Бухаресті ви­дано поетичну книгу «Flaschenpost» («Пляшкова пошта», 1970) та «Gedichte» («Поезії», 1973; премія СП Румунії), «Schattenschrift» («Абетка тіней», Ахен, 1988; премія А. Ґріфіуса), що засвідчили здатність К. від­ходити від традиційних класично-романтичних модальностей до асоціативного мисле­н­ня, екзистенціальних тем і модерних поетичних форм. Твори К. отримали схвальні від­гуки Ф. Брауна, М. Германн-Нейсе, Р. Фукса, Я. Гарінґера. Пере­клав окремі вірші румунських авторів (М. Емінеску, Тудор Арґезі, Н. Кас­сіан, З. Станку, М. Преда, В. Порумбаку, А. Одобеску). Упорядник творчої спадщини А. Марґул-Шпербера, О.-В. Чізека. Брав участь в укла­дан­ні антології «Versunkene Dichtung der Bukowina» («Затонула поезія Буковини», Мюнхен, 1994), автобіо­графічної книги «Erinnerungen» («Спогади», Чц., 1996). Окремі поезії К. українською мовою пере­клав П. Рихло (вміщені в антології німецькомовної поезії Буковини «Загублена арфа», Чц., 2008).