Кічула Григорій Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кічула Григорій Федорович

КІЧУ́ЛА Григорій Федорович (06. 09. 1932, с. Ферлеїв, нині с. Липівка Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. – 20. 01. 2004, Львів) – художник декоративної кераміки та скла, живописець, монументаліст. Чл. НСХУ (1970). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1967; викл. Д. Довбошинський, Д. Крвавич, Р.-С. Сельський). Працював від 1971 у Нац. ун-ті «Львів. політехніка»: 1993–2004 – доц. каф. дизайну та основ арх-ри Ін-ту арх-ри. Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1963. Персон. – у Львові (1982). У кераміці створював малу пластику; монум. роботи виконував у техніках вітража, мозаїки; осн. жанри у живописі – портрети, пейзажі. Для творчості К. характерні виважена композиція, використання золотистої гами із вкрапленням холод. тонів. Створив серію портретів видат. укр. особистостей різних епох. Окремі роботи зберігаються у НМУНДМ, МЕХП, Львів. істор. музеї, Музеї гетьманства (Київ).

Тв.: декор. тарелі – «Леся Українка», «Т. Шевченко», «І. Франко», «Данило Галицький», «Князь Лев» (усі – 1963), «Троїсті музики» (1969), «Мистецтвознавець, архітектор Р. Липка» (1981), «Гетьман І. Мазепа» (1992); скульптура малих форм – «Мати» (1963), «Карась та Одарка», «Веснянки-гаївки» (обидві – 1967), «Колядки» (1968), «Лісова пісня» (1971); скульптурні композиції – «Обжинки», «Дерево життя», «Свято серпа» (усі – 1972), «Пробудження» (1989); мозаїчно-декор. панно – «Хімія», «Праця», «Дерево життя», триптих «Весна», «Літо», «Осінь» (усі – 1971–85); декор. пласт «Дерево» (1975); живопис – «Автопортрет» (1982), «Під Берестечком» (1984), «В. Колодій» (1987).

Літ.: Григорій Кічула: Персон. виставка: Каталог. Л., 1982; Откович В. Співучі жбани // Жовтень. 1984. № 6; Голубець О. Львівська кераміка. К., 1991.

Г. Г. Стельмащук

Стаття оновлена: 2013