Кіш Елемір Елемірович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кіш Елемір Елемірович

КІШ Елемір Елемірович (10. 03. 1928, с. Хоньковци, нині Словаччина – 27. 06. 2005, м. Лутугине Луган. обл.) – художник декоративно-ужиткового мистецтва. Нар. майстер УРСР (1970). Чл. НСМНМУ (1996). Мист-ву навч. у Ф. Манайла, Й. Бокшая, З. Шолтеса. Працював 1961–79 у Закарп. худож.-вироб. майстернях; 1980–89 – на Ворошиловгр. худож.-вироб. комбінаті (нині Луганськ). Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мист. виставок від 1962. Персон. – у Луганську (1979, 1999), Ужгороді (1979), Києві (1979, 2001), Сіверськодонецьку, Алчевську (обидва – Луган. обл., 1999). Осн. галузі – декор.-ужитк. мист-во (різьблення на дереві, чеканка, плетіння з соломи), живопис, графіка (техніки – карбування, витягування, лиття, висічка, емалювання, кування, філігрань). Автор пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам у м. Хуст (1975), в’їзного знака у м. Свалява (1976; обидва – Закарп. обл.). Брав участь в оформленні інтер’єрів ресторанів «Нарцис» (Ленінград, нині С.-Петербург, 1977) та «Вечірній» (м. Лутугине, 1982). Виготовляв також шаблі, шпаги, сервізи, кубки, чаші. Про творчість К. знято д/ф «Перлина рідного краю», «Меч і троянда», «Віддаю серце людям».

Літ.: Звітна виставка члена Спілки майстрів народного мистецтва України Кіша Елеміра Елеміровича: Каталог. Лг., 1999.

Л. А. Кіш

Стаття оновлена: 2013