Навашин Сергій Гаврилович

Визначення і загальна характеристика

НАВА́ШИН Сергій Гаврилович (02(14). 12. 1857, с. Царевщина, нині Саратов. обл., РФ — 10. 12. 1930, м. Дитяче Село, нині Пушкін С.-Пе­тербур. міськради, похов. у Мос­кві) — ботанік. Батько М. Навашина. Доктор ботаніки (1896), академік АН СРСР (1918), ВУАН (1924), член-кореспондент Бавар. АН (1908). Іноз. чл. Лондон. Ліннеїв. товариства (1911). Премія ім. К. Бера С.-Петербур. АН (1904). Навч. у Мед.-хірург. академії (С.-Пе­тербург, 1874–78), закін. Моск. університет (1881). Викладав у Моск. університеті, Петров. с.-г. академії (Москва), С.-Пе­тербур. університеті. 1894–1914 — професор кафедри морфології та систематики рослин Університету св. Володимира у Києві, водночас — директор Ботан. саду при ньому. Опікувався справами Київ. товариства натуралістів (1913–15 — його голова). 1918–23 — проф. Тифліс. університету (нині Тбілісі). Один із засн. (1923) і 1-й дир. (до 1929) Біол. інституту АН СРСР у Москві. 1929–30 — зав. Цитол. лаб. АН СРСР у Дитячому Селі. Вивчав цитологію, ембріологію, морфологію та систематику рослин (зокрема мохів і грибів-паразитів). Створив вітчизн. школу цитології та ембріології рослин. Відкрив подвійне запліднення у покритонасін. рослин (1898). Заклав основи морфології хромосом і каріосистематики. Дослідив у берези механізм проникнення пилк. трубки в насінну бруньку через халазу, проходження трубки у вільхи, в’яза, волоського горіха; довів наявність халазогамії в ін. однопокрив. рослин. 1951 видано його «Избранные труды» (т. 1, Мос­ква; Ленинград).

Завантажити статтю