Ковальчук Вікторія Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ковальчук Вікторія Володимирівна

КОВАЛЬЧУ́К Вікторія Володимирівна (26. 01. 1954, м. Ковель Волин. обл.) – графік і живописець. Дипломи 1-го ступ. Всеукр. конкурсу «Мист-во книги» (1986, 1996, 2000, 2010). Літ.-мист. премія ім. Олени Пчілки (2003). Ґран-Прі Міжнар. бієнале «Діалог: колір і лінія» (РФ, 2006). Чл. НСХУ (1995). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1978; викл. Б. Бунов, В. Овчинников, А. Попов, Х. Саноцька). Відтоді працювала у ньому: зав. кабінету книги каф. оформлення та ілюстрування книги; від 1980 – зав. відділу худож. оформлення вид-ва при Ун-ті; від 1983 – позаштат. художником вид-ва «Каменяр»; 2001–04 – викл. каф. образотвор. мист-ва Укр. академії дизайну; відтоді – позаштат. художником вид-ва «Світ» (усі – Львів). Учасниця обл., всеукр., всесоюз. худож. виставок від 1990-х рр. Персон. – у Києві, Львові (обидві – 2010). Створює натюрморти у стилі символізму з елементами сюрреалізму у техніках кольор. пастелі й акварелі.

Тв.: графіка – іл. до кн. «День прокинувся» В. Войтовича, «Календар природи і людини» (обидві – 1983) та «Атлас зоряного неба» (1985; усі – Львів) І. Климишина, «Пригоди кота Мартина» (1986), «Найкраще місце на землі» (2008), «Кіт Мартин» (2010) Д. Павличка, «Бузиновий цар» Л. Костенко (1986), «Дятлик школу відкриває» А. Камінчука (1989), «Росте хлоп’я, мов кущ малини» Б.-І. Антонича (1990), зб. колядок і щедрівок «Нова радість стала» (1991; усі – Київ), «Ластівка з маминої сльози» Д. Герасимчука (1994), «Український стрій» М. Білан і Г. Стельмащук, «Буквар» (обидві – 2000; усі – Львів), «Побрехеньки для Яремки» І. Світличного (К., 2002), «Рожева мрія» К. Гнатченка, «Сонце, вітер і хмаринки» Н. Репети (обидві – Львів, 2011); акварелі – «Чарівниця творчості» (1987), «Чарівниця кохання» (1988), «Суть», «Час роздумів», «Жовтий місяць» (усі – 2002), «Смерті немає» (2003), «Повернення» (2004), «Кожен рік» (2005), «Усміхнена грушка», «Адам і Єва» (обидві – 2006), «Чудо» (2007), «Казочка про писанку» (2008), «Радісна пісня золотої араванни», «Зимова казка», «Мона киця», «Сон млина», «Пейзаж із блакитноокою рибою» (усі – 2009), «Янгол» (2010).

Я. П. Гоян

Стаття оновлена: 2013