Нижанківський Нестор Остапович

НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Нестор Остапович (31. 08. 1893, м. Бережани, нині Терноп. обл. — 12. 04. 1940, м. Лодзь, Польща, перепохов. у м. Стрий Львів. обл.) — композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Син Ос­тапа, брат Степана, чоловік Меланії, батько Олега, двоюрід. брат Омеляна і Зенона Нижанківських, дід Л.-А. Нижанківської-Кукс. Доктор філософії (1923). У 1918 вступив в УГА. Навч. у Вищому муз. інституті у Львові, Віден. муз. академії (1920–23; кл. Й. Мар­кса). Удосконалював майстерність у Праз. консерваторії та шко­лі вищої майстерності (1928; кл. В. Новака). 1928–39 викладав в Укр. пед. інституті у Празі, Вищому муз. інституті (завідувач кафедри теорії музики і композиції) у Львові. 1928 був делегований від Укр. пед. інституту разом із Ф. Стешком для участі у 1-му Міжнар. конгресі нар. мистецтва, організованого Міжнар. інститутом інтелектуал. співпраці при Союзі народів. Працював муз. критиком г. «Українські вісті». Спів­організатор і 1-й голова Союзу укр. профес. музик у Львові. Виступав зі співаками О. Бандрівською, М. Голинським, М. Дудою, Є. Зарицькою, С. Крушельницькою, Р. Орленком, О. Руснаком, М. Сабат-Свірською, І. Синенькою-Іваницькою, В. Ти­сяком, Т. Юськівим-Тереном та ін.; інструменталістами Б. Бережни­ць­ким, Є. Перфецьким, В. Цісиком. У композитор. стилі Н. синтезовано романт. традиції і модерні тенденції, елементи сецесії і необароко. Образність (переважно з домінуванням лірико-психол. чинників) знач. мірою зумовила особливості жанр. палітри (переважно різні типи мініатюри) та сти­лістики. Пісня «Зродились ми великої години» (сл. О. Бабія) стала гімном укр. націоналістів. У Стрию створ. Музей родини Нижанківських, започатковано Всеукр. конкурс юних піаністів ім. Н. (1997). Тв.: для симф. оркестру — Полонез (1926), «Похоронний марш» (1936); для віолончелі і фортепіано — «Сентиментальний вальс»; для фортепіано — Прелюдія і фуга на укр. тему (1914–15), Вальс (1917), Варіації на укр. тему («Великі варіації», 1920–23), «З мойого щоденника» (1921), «Відповідь на картку з Мадрида» (1925), «Маленька сюїта» (1928), «Inter­mezzo» (1934), альбом мініатюр «Фортепіанні твори для молоді»; хори — «Був май на небі» (сл. Б. Лепкого, не зберігся), «Галочка» (1927, сл. М. Обідного), «Гей, не дивуйтесь» (1925), «Многая літа», «Наймит» (сл. І. Франка; обидва — 1933), «Піскар» (сл. С. Яричевського), «Сонце “Про­світи”», «Чорне море» та ін. (багато з них втрачено); солоспіви — «Чому я про­будивсь?», «Осінь» (обидва — сл. М. Семаки), «Жита» (сл. Олександра Олеся), «Засумуй, трембіто» (сл. Р. Купчинського; усі — 1920-і рр.), «Поклін тобі, зів’яла квітко» (1933, сл. І. Франка), «Снишся мені так живо, ясно» (сл. Б. Лепкого), «Ти, любчику, за горою» (сл. Уляни Кравченко), «Не співай по весні» (сл. І. Манжури), молитва «Богородице Діво»; хор. обробки нар. пісень; музика до п’єси «Кирка з Льолею» Ю. Косача.

Завантажити статтю