Нижанківський Остап Йосипович

Визначення і загальна характеристика

НИЖАНКІ́ВСЬКИЙ Остап Йосипович (крипт.: О. Н., Є. Н., Н-ий; 24. 01. 1863, м. Стрий, нині Львів. обл. — 22. 05. 1919, там само) — композитор, хоровий диригент, культурний і громадсь­кий діяч, церковний діяч УГКЦ. Брат Олександра, батько Нес­тора і Степана, дід Олега Нижанківських, прадід Л.-А. Ни­жан­ківської-Кукс. 1876 вступив до Дрогоб. гімназії (нині Львів. обл.), звідки був від­рах. за конфлікт на нац. ґрунті із викл. — польс. шовіні­стом. Пере­бував на військ. службі у Львові (1882–84). Закін. Львів. укр. академ. гімназію (1888). Разом із друзями-гімназистами К. Студинським, О. Маковеєм та ще кількома належав до таєм. гуртка, де дис­кутували з про­блем укр. історії, літ-ри і мистецтва, виголошували реферати, святкували шашкевичів. і шевченків. дати. Особл. увагу Н. приділяв гімназій. хору — спершу як спів­ак, потім як диригент. Тоді ж по­зна­йомився з А. Вахнянином, І. Франком й активно долучився до укр. культур., перед­усім муз. життя. Поклав на музику «славень» ві­домої в Галичині культурно-просвітн. мандрівки студентів 1884 — на сл. її учасника, І. Франка («Сонце по небі колує…»). 1885 на проха­н­ня І. Франка і на його текст написав кантату «Не гармати грають нині» (на честь 25-річчя творчості О. Ко­ниського), яку, як і свою композицію на сл. ювіляра «Вітер», виконав із гімназій. хором у Львові (ці твори не збереглися). Тоді ж заснував у Львові перше в Галичині нотне видавництво «Бібліотека музикальна», яке дебютувало його твором на сл. Ю. Федьковича «Гу­ляли» (для чол. квартету) і видало того ж року пісню А. Вахнянина на сл. І. Гушалевича «Наша жизнь» (для чол. хору) та «гімн» М. Лисенка на сл. О. Кониського («Боже великий, єдиний»; для жін. хору в су­проводі фортепіано). Вид-во пос­прияло роз­витку укр. муз. культури. У гімназійні роки Н. створив низку оригін. композицій, інтенсивно збирав пісен. фольклор, зайнявся обробкою нар. пісень (за порадою М. Лисенка, з яким листувався). 1887 ви­ступав із гімназій. хором на Поділ­лі та Буковині. 1888 І. Франко, говорячи про «взірці для створе­н­ня окремої школи національної української музики», наголошував: «Сучасними її пред­ставниками є українські композитори Лисенко і Ніщинський; в Галичині йде за ними молодий талановитий митець Нижанківський» (Франко І. «Зі­бра­н­ня творів», у 50-ти т., К., 1980, т. 27). У 1888–92 Н. навч. у Львів. духов. семінарії, де також керував хором. Крім того, створив групи спів­аків — т. зв. дванадцятки, потім — шістнадцятки, з якими концертував галиц. містами і м-ками, збираючи кошти на будівництво укр. нар. театру у Львові (нині Львів. театр опери та балету ім. С. Крушельницької). 1894–96 керував хором Львів. «Бояна». Після закінче­н­ня семінарії працював у м. Бережани (нині Терноп. обл.) як священик, водночас викладав спів у місц. гімназії. 1892 за допомогою адвоката, письмен­ника А. Чайковського заснував хор Бережан. «Бояна». 1894 пере­їхав до Львова, де працював у чол. учит. семінарії, згодом — в укр. академ. гімназії. 1896 склав екс­терном екзамен у Праз. консерваторії, отримав диплом учителя співу в учит. семінаріях та серед. школах, проте, повернувшись, не міг зна­йти роботи. Того ж року провів прощал. муз. вечір, оскільки мав задум емігрувати до Канади, однак залишився. 1897–98 був парохом у с. Довжанка (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.). Через те, що на виборах до австр. парламенту агітував за І. Франка, 1898 пере­ведений до с. Качанівка (нині Терноп. р-ну Терноп. обл.). 1900 повернувся на Стрийщину. Був священиком у с. Дуліби, згодом — у Завадові (1901–08, після 1914; до парафії належали й с. Голобутів і Нежухів), Стрию (1908–14). Диригував хором (від 1901 — Стрий. «Боян») Муз. товариства у Стрию. 1903 Н. диригував обʼєд­наним хором 8-ми галиц. «Боянів» (бл. 300 спів­аків) на урочистості у Львові з нагоди 35-ліття твор. діяльності М. Лисенка, тоді ж особисто по­зна­йомився із видат. композитором. На­ступ. року взяв участь у святкуван­ні такого ювілею в Києві. 1912 очолив делегацію галичан до Києва на похорон композитора. 1908 був обраний головою товариства «Просвіта» у Стрию, 1910 заснував просвітян. філію в м. Сколе (нині Львів. обл.). Від­кривав у селах хати-читальні, громад. ко­оперативи, «задаткові» каси («кредитівки»). 1907 був одним із засн. і дир. Кра­йового госп.-­молочар. союзу (згодом «Маслосоюз») у Стрию. За­ймався пасічництвом, виготовле­н­ням вуликів. У Н. гостювали І. Франко, С. Крушельницька, О. Кошиць. 1914 Н. у Стрию привів до присяги Легіон УСС (2500 добровольців). Після т. зв. Листопад. зриву 1918 Н. — чл. Укр. нац. ради, повіт. комісар ЗУНР на Стрийщині. Заарешт. 1919, роз­стріляний без суду поляками. Його книгозбірня і рукописи були роз­грабовані й знищені. У спадщині композитора — духовні і світські хори, вокал. ансамблі, соло­співи, обробки нар. пісень, фортепіан­на сюїта «Вітрогони» (1891). На духов. творах по­значений вплив Д. Бортнянського, на світських — М. Лисенка і нар. пісень. Найпопулярніші хори Н. — «Гуляли» (1885) і «Золоті зорі» («З окрушків», 1886) на текс­ти Ю. Федьковича. Глибоко психологічні, з цілковитою взаємовід­повід­ністю музики й слова, з характер. темпоритмами залежно від думок мажор. чи мінор. змісту, ці твори, по суті, зворушливі віртуал. дійства. На сл. поета Н. створив також хор «Нова Січ» (1903) — із марш. інтонаціями. На сл. Т. Шевченка написав своєрід. девіз для чол. хору «Наша дума, наша пісня». З духов. хор. творів Н. одна з найкращих композицій — «Святий Боже» (1890, присвяч. другу-семінаристові В. Кузику, який загинув). Вагоме місце в творчості Н. належить хор. циклам «Коляди» (1889) і «Словʼян­ські гимни» («вʼязанка»). Н. — автор колядок «Бог ся рождає», «Во Вифлеємі нині новина»; пере­кладень з чол. на мішаний хор (а капела) творів І. Лаврівського «За­співай ми, соловію» і «Річенька» (оби­два — 1912). Високим самобут. талантом від­значені пісні композитора для сольного викона­н­ня. Серед найраніших, написаних ще в Дрогоб. гімназії, — пісні на сл. Т. Шевченка «Кохайтеся, чорно­бриві…» (з поеми «Катерина») та «Вітер в гаї нагинає…» (з поеми «Марʼяна-черниця»). Згодом шевченкова поезія «Минули літа молодії…» надихнула Н. на знаменитий однойм. романс (1895). Інші ві­домі соло­співи композитора — «І молилася я» (сл. О. Кониського, присвяч. С. Крушельницькій), «Не видавай мене заміж» (сл. І. Іванціва), «Верніться, сни мої прекрасні» (сл. О. Бобике­вича), «О не забудь!..» (сл. В. Ма­сляка), «Ой шумить ліщина» (сл. В. Пачовського). З вокал. дуетів Н. ві­домі «До ластівки» (1885, сл. В. Навроцького), «Люблю дивитись…» (1904, сл. О. Конисько­го). Першою виконавицею низки вокал. творів Н. була С. Крушельницька. Нині концертну про­граму із соло­співів О. та Н. Нижанківсь­ких з успіхом пропагує Л. Коструба. Пісен. фольклор Н. уві­йшов до зб. «Пісні народні» (Станиславів, 1904). Був одним із укладачів «Збôрника церковно-народныхъ песень» (вып. 1–3, Пере­мышль, 1900). Його твори уві­йшли до зб. «Соло­співи» (Л., 1997). У 2009 на те­лека­налі «Культура» презентовано фільм про Н. «Священик, мо­лочар, композитор» (сценарист і реж. Б. Гнатюк). Імʼям Н. на­звані вулиці у Львові, Дрогобичі, Стрию; дит. муз. школа у Стрию, при якій діє Музей родини Нижан­ківських.

Пр.: Молебни часы. Пере­мышль, 1898 (спів­­авт.); Лисенкове сьвято в Київі // Діло. 1903. Ч. 289; Українсько-руський спів­ан­ник (з нотами). Л., 1907; Концерт в па­мʼять XLVII роковин смерти Т. Шевченка у Львові // Діло. 1908. Ч. 60; Як реєструвати спілки господарско-молочарскі. Стрий, 1909; Два концерти в памʼять 100-літніх роковин уродин Маркіяна Шашкевича 6 і 7 листопада 1911 р. у Львові // Діло. 1911. Ч. 249.

Літ.: Студинський К. Остап Нижанківський у моїх спогадах // Наша культура. Варшава, 1937. Ч. 3, 4, 7–8; Людкевич С. Остап Нижанківський і наша су­спільність // Людкевич С. Дослідж., ст., рец. К., 1973; Колодій Я. Остап Нижанківський. Л., 1992; Осадця О., Соловій Л. Ното­графічний покажчик творів Остапа Нижанківського // Зап. НТШ. Т. 226: Пр. Музико­знав. комісії. Л., 1993; Ба­бʼяк П. Нижанківський Остап Йосипович // Укр. журналістика в іменах. Вип. 5. Л., 1998; Медведик П. Нижанківський Остап Йосипович // Там само. Вип. 6. Л., 1999; Бобикевич-Новаківська О. Спомини з моїх років // Бобикевич О. Твори. Л., 2000; Шалата М. Про Бояна Галицької землі // Совʼяк Р. Остап Нижанківський та його муз.-пед. спадщина. Дрогобич, 2005; Довгалюк І. Поверне­н­ня із забу­т­тя // Вісн. Львів. університету. Сер. Філологічна. 2017. Вип. 66; Совʼяк Р. Остап Нижанківський. Стрий, 2019.

М. Й. Шалата

Завантажити статтю